Agent provocateur - Словетский

Опечаленный,

Сколько добра сгинуло,

Пока режимы ожесточали они.

Хотят будущее за бывших, чтоб было вначале.

Такое не лечат врачами.

Как бы они не кричали,

Настанет день такой — будет объяты печами.

Не надо лечить сгоряча мне.

Мне все равно обо мне холодный.

Имею желание добраться сквозь этот мрак до производной.

Вытащить козырного туза с колоды.

Какой тут отдых, когда нас пробуют.

Салам, налоговая.

А че с погодой там?

Я из берлоги вылез.

Омовение стабильное, вы хоть мылись?

В душе печаль, но нет — прошла навылет.

Ты может, не поймешь, и сочтешь за ересь.

Я тоже, керя, тут этим руперкам не верю.

Закройте двери.

Мне дайте гирю.

И я по убираю все стены в квартире ею.

Я не болею,

Просто, как из преисподние тут прохладой веет.

Не нужен веер, здесь, брат, конвейер.

Давай включи-ка МУЗтв, прикинем, чей ошейник тяжелее.

Лучше нашего, все равно вряд ли кто застелет.

Я без истерик.

Дышу спокойно,

Среди воспетых обществом побед и забытых всеми воинов.

Ушедших по статье в разбойники.

Давай, родимый-ка, за жизнь красивую напой нам.

Не надо пойла, подкинь ка войлок,

Чтоб облокотиться после битвы по-достойному.

Печально все,

Печаль растет,

Прости, что тебя я пополам рассек.

Я был остер.

Не обессудь,

Что душу вынул из объятий распростертых.

Печаль и сердце братское среди сестер.

Печально все, печаль растет.

Засмучений,

Скільки добра загинуло,

Поки що режими запекли вони.

Хочуть майбутнє за колишніх, щоб було спочатку.

Таке не лікують лікарями.

Як би вони не кричали,

Настане день такий— буде охоплений печами.

Не треба лікувати з гарячого мені.

Мені однаково про мене холодний.

Маю бажання дістатись крізь цю темряву до похідної.

Вийняти козирного туза з колоди.

Який тут відпочинок, коли нас пробують?

Салам, податкова.

А що з погодою там?

Я з берлоги виліз.

Омивання стабільне, ви хоч милися?

В душі смуток, але немає — пройшла навиліт.

Ти можеш, не зрозумієш, і порахуєш за брехню.

Я теж, керя, тут цим руперкам не вірю.

Закрийте двері.

Мені дайте гирю.

І я за прибираю всі стіни в квартирі нею.

Я не хворію,

Просто, як із пекла тут прохолодою віє.

Не потрібен віяло, тут, брате, конвеєр.

Давай включи-ка МУЗтв, прикинемо, чий нашийник важчий.

Краще за нашого, все одно навряд чи хтось застеле.

Я без істерик.

Дихаю спокійно,

Серед оспіваних суспільством перемог і забутих усіма воїнів.

Тих, хто пішов за статтею в розбійники.

Давай, рідний-но, за життя гарне напій нам.

Не треба піти, підкинь на повсть,

Щоб спертися після битви по-гідному.

Сумно все,

Смуток зростає,

Пробач, що тебе я наполовину розсік.

Я був гострий.

Вибачай,

Що душу вийняв із обіймів розпростертих.

Печаль і серце братнє серед сестер.

Сумно все, смуток зростає.