The Opener - Skyzoo

Jesus is the savior, tell him what you want

Call him on the main line, tell him what you want

Jesus is the savior, tell him what you want

What you want, what you want, what you want

If you want salvation, tell him what you want

Call him on the main line, tell him what you want

If you want salvation, tell him what you want

What you want, what you want, what you want

Twenty-four/seven, three sixty-five

Twenty-five years, embedded in these lines

If I push the pen past the margin on the side

You can feel the words and every part of 'em is I

Twenty-four/seven, three sixty-five

Twenty-five years, embedded in these lines

If I push the pen past the margin on the side

You can feel the words and every part of 'em is I

(Salvation)

So I push it to the far right

The bare minimum, overseein the far sight

I’m clear into 'em, no belief in the far height

Conversatin' with Lucifer under God’s light

Low when I’m kickin it, caught myself whisperin

Coverin my mouth, so if you look you can’t figure it

Knowin that he read it but I still be pretendin it

Knowin I regret it but I still put my fist in it

Waited on a long run

From the same places that they all from

First name basis with the wrong one

Still by the end of it, I back and forth wonder who be listenin

I don’t second guess it, I’m just visionin

Pardon my inquisitive

Saw the other hand and wanted the upper hand but ain’t agree with the grip on it

You see the hardest thing I ever had to do

Was determine what I could and what I couldn’t tell to you

If it’s worth it, then I’m good and I’m good to get it through

But if it’s not, then I’m just workin to pursue a pedestal

And off top, I could show 'em the end reel

It’s hard to really chill or sit still

Commit to the page

I write a rhyme, sometimes I won’t finish for days

Cause before I get to finish, all the imagery change

But the game is the same along with the Bodeg'

Next to the liquor store where all of the hope lays

I mean, the Arthur Agees could bypass the baggies

But the common goal is drop hoops in broad day

So you play the hallway, with your heart on your sleeve

And the walls is like a car to the beat, follow leads

I mean, the temp got you walkin before you get up

And the wrath of it’ll put you anywhere that you want

You see from behind the crowd

And even your dreams get to see from behind the clouds

But speakin is not allowed

Mama said peace when she see that you out of bounds

Her sight’s good but her believin is by the ground

And so she kneeled down, hands folded in unison

Her cares in the air, tryin to follow the truth in it

+Tears For Fears+ and +The World+ He +Rulin+ In

Burner under the pillow, you don’t sleep if you usin it

I call it like I see it

And if ever the call fails, I redial, call and hope you receive it

By unanimous decision, all of 'em's tellin me

That it’s me that could paint true Brooklyn like Shelton Lee

I ain’t aim to make a classic, I aim to state what happens

And if the outcome gets praised, then blame the havoc

If the outcome gets praised, then blame the tragic

Cause everything I pen is a mirror of your reactions

And everywhere I’ve been is mirrored within the absence

Where they four five through the static

They say that the habits is head strong

And the more that it’s pressed on

The deeper you indulge and I could be dead wrong

But if I end up gettin any of this right

There shouldn’t be anything left to write, right?

So

Ісус — спаситель, скажи Йому, що хочеш

Зателефонуйте йому на головну лінію, скажіть, що ви хочете

Ісус — спаситель, скажи Йому, що хочеш

Що хочеш, чого хочеш, чого хочеш

Якщо ти хочеш порятунку, скажи йому, чого хочеш

Зателефонуйте йому на головну лінію, скажіть, що ви хочете

Якщо ти хочеш порятунку, скажи йому, чого хочеш

Що хочеш, чого хочеш, чого хочеш

Двадцять чотири/сім, три шістдесят п'ять

Двадцять п’ять років, закладені в ці рядки

Якщо я просуну ручку за межі збоку

Ви можете відчути слова, і кожна частина їх - це я

Двадцять чотири/сім, три шістдесят п'ять

Двадцять п’ять років, закладені в ці рядки

Якщо я просуну ручку за межі збоку

Ви можете відчути слова, і кожна частина їх - це я

(Порятунок)

Тому я натискаю в крайній правий бік

Мінімум, наглядаючи в даль

Я їх розумію, не вірю в далеку висоту

Розмова з Люцифером під Божим світлом

Низько, коли я б’ю його, зловив себе на шепіті

Прикривай мій рот, тож якщо подивитись, то не зрозумієш

Я знаю, що він читав це але я досі прикидаюся

Я знаю, що шкодую про це, але я все одно вклав у це кулак

Довго чекали

З тих самих місць, з яких усі вони

Основа імені з неправильною

Досі до кінця цього я дивуюся, хто мене слухає

Я не здогадуюсь, я просто бачу

Вибачте за допитливість

Побачив іншу руку і хотів отримати перевагу, але не погоджуюся з її хваткою

Ви бачите найважче, що мені доводилося робити

Я визначив, що я можу, а що не розповісти вам

Якщо це того варте, значить, у мене все добре, і я готовий з цим пережити

Але якщо ні це, то я просто працюю, щоб переслідувати п’єдестал

А зверху я міг би показати їм кінцеву котушку

Важко справді розслабитися чи сидіти на місці

Приєднайтеся до сторінки

Я пишу риму, іноді я не закінчую цілими днями

Бо перш ніж я закінчу, усі зображення змінюються

Але гра та сама, як і Bodeg

Поруч із алкогольним магазином, де покладається вся надія

Я маю на увазі, що Артур Ейджіс міг би обійти мішки

Але загальна мета — скинути обручі в широкий день

Тож ви граєте в коридорі з серцем на рукаві

А стіни як автомобіль у такті, слідуйте за слідами

Я маю на увазі, що температура змушувала вас ходити, перш ніж встати

І його гнів поставить вас куди завгодно

Ви бачите з-за натовпу

І навіть ваші мрії можна побачити з-за хмар

Але говорити заборонено

Мама сказала мир, коли бачить, що ти поза межами

У неї хороший зір, але її віра на землі

І тому вона стала на коліна, склавши в унісон руки

Її турботи витають у повітрі, намагаються слідувати правді в ній

+Сльози від страхів+ і +Світ+ Він +Рулін+ В

Пальник під подушкою, ви не спите, якщо користуєтесь ним

Я називаю це так, як бачу

І якщо коли дзвінок не вдається, я набираю повторно, дзвоню й сподіваюся, що ви його отримаєте

Одностайним рішенням усі вони говорять мені

Що саме я можу намалювати справжній Бруклін, як Шелтон Лі

Я не маю на меті робити класику, я намагаюся стверджувати, що відбувається

І якщо результат хвалить, то звинувачуйте хаос

Якщо результат хвалять, звинувачуйте трагічне

Бо все, що я пишу, —  дзеркало вашої реакції

І всюди, де я був, віддзеркалюється у відсутності

Де їх чотири п'ять через статику

Кажуть, що звички — сильна голова

І тим більше, що на нього тиснуть

Чим глибше ви потураєте, я можу помитись

Але якщо я в кінцевому підсумку отримаю щось із це правильно

Не має нічого залишитися написати, чи не так?

Так