Schadenfreude - Skyclad

Moonlit faces, ghostly white

Robed in midnight leather

Death-heads adorn their necks

But they have lived forever

Malign, nocturnal predators

In search of human cattle

Drawn toward their anguished cries

Drowned by machine gun rattle

Compassionless as mortals die

They feed as we lie sleeping

To our otherworldly overlords

We are a harvest for the reaping

He said: «Hush my child

Please don’t fight, your faith is no salvation

Which is worse

A fatal kiss or slow asphyxiation?

I must eat so you must die

This is the natural order

Lambs to the slaughter»

Huddled in their barbed-wire pens

These frightened rabbits cower

What short-lived comfort daylight brings

The jaws of night devour

Shadowed by their twisted cross

They take their seats to dine

Gorge themselves upon the blood

Of the last of David’s line

While outside in the frosty dawn

Cold sentries dare not wonder why

When daybreak brings the reveille

Their officers in slumber lie?

She cried: «Holy Father save the children

Of your chosen nation

From the dead that walk this earth

Living abominations

We cannot fight what can’t be killed

Only the strong survive

(And evil never dies)»

Освітлені місячним обличчям, примарно білі

Одягний у шкіряний одяг

Смертельні голови прикрашають їхні шиї

Але вони жили вічно

Злоякісні, нічні хижаки

У пошуках людської худоби

Притягнуто до їхніх скорботних криків

Потонув від брязкання кулемета

Безжалісний, як смертні вмирають

Вони годуються, коли ми лежимо спимо

Нашим потойбічним володарям

Ми жнива для жнив

Він сказав: «Мовчи моя дитина

Будь ласка, не сваріться, ваша віра не не порятунок

Що ще гірше

Фатальний поцілунок чи повільна асфіксія?

Я мушу їсти, так що ви повинні померти

Це природний порядок

Ягнята на забій»

Тулячись у своїх ручках із колючого дроту

Ці перелякані кролики згинаються

Який короткочасний комфорт приносить денне світло

Щелепи ночі пожирають

Затінені їхнім викривленим хрестом

Вони займають свої місця, щоб обідати

Напиваються кров'ю

З останнього з рядка Давида

На вулиці в морозний світанок

Холодні вартові не сміють дивуватися чому

Коли світанок приносить відпочинок

Їхні офіцери в сплячці брешуть?

Вона кричала: «Святий Отче, спаси дітей

вибраної вами нації

Від мертвих, що ходять по цій землі

Живі гидоти

Ми не можемо боротися з тим, що неможливо вбити

Лише сильні виживають

(І зло ніколи не вмирає)»