Karmageddon (The Suffering Silence) - Skyclad

Awake at the souls midnight, I seek that I may find

An amicable separation from this state of mind

My sins so unoriginal they cannot be forgiven

This overwhelming sense of doubt from me all hope has driven

Ships at night we pass each other by one stormy crossing

Now in dry-dock solitude we reminisce

And wait for trade winds that will guide us

'cross the ocean that divides us

Pray that time and tide unite us not one moment too late

With all my coins cast in your fountain I have wished on falling stars

Remembered times together when the minutes seemed like ours

The strangest things can happen on the way to paradise

Where the grass is always greener on the other side of life

Forever held in this dilemma I see no escape

When misery awaits me down whichever path I take

No prima-donnas are allowed in this menage-a-trois

So will someone please accept us for the naive fools we are

Caught between the Devil and the deep blue sea

I’m not waving — I am drowning, someone rescue me

Life’s tides drag me always deeper down (I'm sinking fast)

The question is no longer whether I will die

But how long will I last

I scream out to the brooding stormclouds heavy with despair

Yet know they hold no answers, there’s no silver hiding there

Destiny has turned the key and locked the gates of heaven

But Kismet is the combination to my Karmageddon

Contemplation on my isolation

Immolation by my desolation

I spiral down the cortex vortex

Though to live this live I shan’t be forced

I’ll break my vow of silence

Race towards the holocaust

Absence makes the heart grow fonder

Where the heart lies, there is home

But I am lost and have no shelter

Nothing I can call my own

This soul consumed by inside outrage never had a choice

An anger cloaked, choked into silence, seeks an estranged voice

To excommunicate my conscience, reprieve the condemned

And summon courage to admit that all good things must end

The end

Прокинувшись опівночі, я шукаю, щоб знайти

Полюбовна розлука з цим станом душі

Мої гріхи такі неоригінальні, що їх неможливо пробачити

Це приголомшливе почуття сумніву викликало у мене всю надію

Кораблі вночі ми пропускаємо один одного через одну бурхливу переправу

Тепер у самоті в сухому доку ми згадуємо

І чекати пасатів, які нас поведуть

'перетнути океан, що нас розділяє

Моліться, щоб час і приплив об’єднали нас ні на мить не запізно

Усі мої монети, кинуті у ваш фонтан, я побажав падаючих зірок

Згадали разом часи, коли хвилини здавалися нашими

На шляху до раю можуть статися найдивніші речі

Там, де трава завжди зеленіша з іншого боку життя

Назавжди в цій дилемі, я не бачу виходу

Коли на мене чекає нещастя, яким би шляхом я не брався

Примадоннам заборонено входити в цей манадж-а-труа

Тож хтось прийме нас за таких наївних дурнів

Потрапив між дияволом і глибоким синім морем

Я не махаю —   тону, хтось мене врятуйте

Припливи життя тягнуть мене завжди глибше (я швидко тону)

Питання вже не в тому, чи помру я

Але як довго я витримаю

Я кричу на задумуючі грозові хмари, важкі від відчаю

Але знайте, що вони не мають відповідей, там не срібло

Доля повернула ключ і замкнула небесні ворота

Але Кісмет — це поєднання мого Кармагеддона

Роздуми про мою ізоляцію

Запалення від мого спустошення

Я покручую вниз по вихору кори головного мозку

Хоча жити цим наживо мене не змусять

Я порушу клятву мовчання

Гонка до Голокосту

Відсутність робить серце тепліше

Де серце, там дім

Але я загублений і не маю притулку

Нічого, що я можу назвати своїм

Ця душа, поглинена внутрішнім обуренням, ніколи не мала вибору

Злість, прихована, заглушена в тиші, шукає чужого голосу

Щоб відлучити мою совість, відпустіть засуджених

І наберіться сміливості, щоб визнати, що все хороше має закінчитися

Кінець