Jumping My Shadow - Skyclad

Maybe someday someone will love me

for what I am (instead of what I should be.)

Until that day I’ll just sit here weeping,

chasing dreams is like shadow leaping.

The face behind the mirror — an unrecognised reflection,

his eyes look old and tired — filled with bitter recollection.

The cross that he has carried was a burden I have made,

It’s a baptism of tears — they are the seas in which I bathe.

'Cause there’s a fire in my heart — but I can’t breathe for the smoke,

seems that I’m living proof my life’s a practical joke.

There’s a wind in my sails (but I have lost all my direction),

with no stars to guide me now you’re not here beside me anymore.

Somehow, somewhere you will discover

a love so sweet that it taste like no other,

and on that day may you both drink deep

from that grail we found — but then we failed to keep.

It’s a lesson I’ve learned well — some things just cannot be,

the key that will unlock your soul is someone else (not me).

But if you should remember — hope you smile and wish me well,

as I walk my path to heaven through ten thousand miles of hell.

I stand alone against the cold grey sky,

it was blue that day (but not as blue as I).

I left my hearts high on that Roman hill,

I’ll wait a thousand years but it will be there still.

Holding hands in silence as the day came to an end,

we climbed up there as lovers — then we walked back down just friends.

I’ve know my share of heartaches, never thought of them as bad —

but had never quite imagined I could ever feel this sad.

Можливо, колись хтось полюбить мене

за те, що я є (замість яким я повинен бути.)

До того дня я буду сидіти тут і плакати,

переслідувати мрії як стрибати тінь.

Обличчя за дзеркалом — непізнане відображення,

його очі виглядають старими й втомленими — сповнені гірких спогадів.

Хрест, який він ніс, був тягарем, який я зробив,

Це хрещення сліз — це моря, в яких я купаюся.

Бо в моєму серці горить вогонь, але я не можу дихати від диму,

здається, я живий доказ того, що моє життя — це жарт.

У моїх вітрилах вітер (але я втратив напрямок),

без зірочок, які б вели мене, тепер тебе більше немає поруч зі мною.

Якось, десь ти відкриєш

кохання таке солодке, що на смак не схоже ні на що інше,

і в цей день ви обоє можете випити глибоко

з того Граалю, який ми знайшли — але потім не змогли утриматися.

Це урок, який я добре засвоїв — деяких речей просто не може бути,

ключ, який відкриє вашу душу, — це хтось інший (не я).

Але якщо ви повинні пам’ятати — сподіваюся, ви посміхнетеся і побажаєте мені доброго,

як я проходжу мій до небеса через десять тисяч миль пекла.

Я стою один на тлі холодного сірого неба,

Того дня воно було блакитним (але не таким синім, як я).

Я залишив свої серця високо на тому римському пагорбі,

Я чекатиму тисячу років, але це все ще буде.

Тримаючись мовчки за руки, коли день підійшов до кінця,

ми залізли туди як закохані — а потім повернулися просто як друзі.

Я знаю свою частку серцевих болів, ніколи не вважав не поганими —

але ніколи не міг уявити, що я колись зможу відчувати себе таким сумним.