Скорлупа сердец - Чёртово колесо инженера Ферриса

Бесцветный день, потом бессонная ночь

Я одинок как тень, да только вот слезами делу не помочь.

Когда-то цель, была так близка…

Теперь все не имеет смысла и в душе живет тоска

Скорлупа сердец, что я тогда не сберег

Мне режет горло как стекло — кромсает вдоль и поперек

Прости меня, любовь под номером №

Что я был молод и жесток, и мне хотелось перемен…

Нам в паутине воспоминаний остались лишь трупы побед

Мы потерялись и нас потеряли, пристально глядя нам вслед…

Нежна постель.

Но мне так жестко спать

Я разбросал столько камней — мне в одиночку не собрать

Когда-нибудь мы все потеряем свой рай

Вот только я хочу свернуть с пути что вел меня за край

Демоны дорог — пускай ревут без меня!

Я не хочу такую жизнь.

Она мне больше не нужна.

Нам в паутине воспоминаний остались лишь трупы побед

Мы потерялись и нас потеряли, пристально глядя нам вслед…

И пусть на меня — опять идет волна,

Но я готов держать удар, ведь я очнулся ото сна.

Я больше не захлебнусь —

Уже набрал полный рот.

И наплевать, что завтра меня ждёт…

Безбарвний день, потім безсонна ніч

Я одинокий як тінь, та тільки ось сльозами справі не допомогти.

Колись мета була така близька.

Тепер все не має сенсу і в душі живе туга

Шкаралупа сердець, що я тоді не зберіг

Мені ріже горло як скло—кремсає вздовж і поперек

Вибач мені, кохання під номером №

Що я був молодий і жорсткий, і мені хотілося змін…

Нам у павутинні спогадів залишилися лише трупи перемог

Ми загубилися і нас втратили, уважно дивлячись нам услід…

Ніжна постіль.

Але мені так жорстко спати

Я розкидав стільки каменів — мені в одиночку не зібрати

Коли-небудь ми все втратимо свій рай

От тільки я хочу згорнути з шляху що вів мене за край

Демони доріг—нехай ревуть без мене!

Я не хочу таке життя.

Вона мені більше не потрібна.

Нам у павутинні спогадів залишилися лише трупи перемог

Ми загубилися і нас втратили, уважно дивлячись нам услід…

І нехай на мене — знову йде хвиля,

Але я готовий тримати удар, адже я опритомнів.

Я більше не захлинусь—

Вже набрав повного рота.

І наплювати, що завтра на мене чекає...