Спарринг - Скептик

А мой мир — это ринг, углы, канаты, капа.

Сбоку удар в челюсть и панч попал надо как так-то.

Как бесконечный спарринг с тем, кто был на голову выше.

Это full контакт, все чаще поддтекает крыша.

О Господи!

Мы вспоминаем о Тебе только в суе,

Когда мы по уши в дерьме, и как на углях танцуя.

God bless, это как лес рук, все канут на дно —

Толкая в спину и затылок, ведь толпе все равно, не так ли?

Да, так!

Сегодня он, завтра нет.

Аплодисменты не смолкают, но меняется мем.

И снова плохо все, депрессия, кома и тлен,

Но иначе, как когда смотрел на все лишь с колен.

И только да, нам также больно, абсолютно как вам.

Но все мы гордо ту, т играем роль без пап и без мам.

Скромно молчим, откуда вдруг на карту капает сумма,

Глазея завистью на тех, кто частый гость шоурума.

Вот это тру, мэн!

Это круто, мэн, — и девочки тают,

Как лёд в стакане с вискарем, лёд априори фатален.

И как на выпуском, лет пять спустя: «Как ты, нормально?»

Спрятав глаза, только б не поняла, уходим дворами.

Припев:

Это была бы очень грустная песня,

Но если честно, это просто диагноз болезни.

Всего лишь горсть воспоминаний, и чем ближе тридцатник —

Я чаще гость, реже хозяин.

Альбом последний?

Нет, крайний.

Это была бы очень грустная песня,

Но если честно, это просто диагноз болезни.

Всего лишь горсть воспоминаний, и чем ближе тридцатник —

Я чаще гость, реже хозяин.

Да…

Руки повыше.

Да, вот так, береги свою голову.

Год десятый, проводы с автоматом на холоде.

Наперевес АК, мысли далеко так отсюда.

Товарищ рядовой, дай мне — старый, грязный ублюдок.

Аё, аё, приём, приём, как слышно, солдат?!

Сухой паек, а где-то на район приходит хип-хап.

А я не там, я тут вростаю мазолями в берцы.

Или шестой год меня снова выгнали со всех лекций!

Работа в ночь, утром вышка и пары.

Я засыпаю на Камчатке, как студент — я бездарный.

И меня не будит строгий препод, ведь он знает отлично —

Я вряд ли стал бы его слушать, я бы лучше запикчил.

Или одиннадцатый, есть: и диплом, и военник —

А я, на стройке, в серой робе, поднимал настроение.

Меня так грела эта мысль: «Я пишу первый сольник!»

Пешком домой, а в ладоне сжат помятый стольник.

Город Москва, год 15, декабрь.

Понимаю, что свернул не туда, но так надо.

А я, взлетаю над крышами блока —

И слышу как альбом выходит из чужих окон.

Припев:

Это была бы очень грустная песня,

Но если честно, это просто диагноз болезни.

Всего лишь горсть воспоминаний, и чем ближе тридцатник —

Я чаще гость, реже хозяин.

Альбом последний?

Нет, крайний.

Это была бы очень грустная песня,

Но если честно, это просто диагноз болезни.

Всего лишь горсть воспоминаний, и чем ближе тридцатник —

Я чаще гость, реже хозяин.

Да…

Друзья!

Обращаем Ваше внимание: чтобы правильно исправить текст песни,

надо выделить как минимум два слова

А мій світ — це ринг, кути, канати, капа.

Збоку удар у щелепу і панч потрапив треба якось.

Як нескінченний спаринг з тим, хто був на голову вище.

Це full контакт, все частіше підтікає дах.

О Боже!

Ми згадуємо про Тебе тільки в марноті,

Коли ми по вуха в лайні, і як на вугіллі танцюючи.

God bless, це як ліс рук, все кануть на дно —

Штурхаючи в спину і потилицю, адже натовпу все одно, чи не так?

Та так!

Сьогодні він, завтра ні.

Оплески не змовкають, але змінюється мем.

І знову погано все, депресія, кома і тлен,

Але інакше, як колись дивився на все лише з колін.

І тільки так, нам також боляче, абсолютно як вам.

Але всі ми гордо ту, граємо роль без тат і без мам.

Скромно мовчимо, звідки раптом на карту капає сума,

Очі заздрістю на тих, хто частий гість шоуруму.

Ось це тру, мен!

Це круто, мен, — і дівчата тануть,

Як лід у склянці з віскарем, лід апріорі фатальний.

І як на випуском, років п'ять опісля: «Як ти, нормально?»

Сховавши очі, тільки б не зрозуміла, йдемо дворами.

Приспів:

Це була би дуже сумна пісня,

Але якщо чесно, це просто діагноз хвороби.

Лише жменя спогадів, і чим ближче тридцятник —

Я частіше гість, рідше господар.

Альбом останній?

Ні, крайній.

Це була би дуже сумна пісня,

Але якщо чесно, це просто діагноз хвороби.

Лише жменя спогадів, і чим ближче тридцятник —

Я частіше гість, рідше господар.

Так…

Руки вище.

Так, ось так, бережи свою голову.

Рік десятий, проводи з автоматом на холоді.

Наперевагу АК, думки далеко так звідси.

Товаришу рядовий, дай мені — старий, брудний ублюдок.

Айо, айо, прийом, прийом, як чутно, солдат?!

Сухий пайок, а десь на район приходить хіп-хап.

А я не там, я тут вростаю мазолями в берці.

Або шостий рік мене знову вигнали зі всіх лекцій!

Робота в ніч, вранці вежа і пари.

Я засипаю на Камчатці, як студент — я бездарний.

І мене не будить строгий препод, адже він знає відмінно.

Я навряд чи став його слухати, я би краще запікнув.

Або одинадцятий, є: і диплом, і воєннік —

А я, на будівництві, в сірій робе, піднімав настрій.

Мене так гріла ця думка: «Я пишу перший сольник!»

Пішки додому, а в долоні стиснутий пом'ятий стольник.

Місто Москва, рік 15, грудень.

Розумію, що звернув не туди, але так треба.

А я, злітаю над дахами блоку —

І чую як альбом виходить із чужих вікон.

Приспів:

Це була би дуже сумна пісня,

Але якщо чесно, це просто діагноз хвороби.

Лише жменя спогадів, і чим ближче тридцятник —

Я частіше гість, рідше господар.

Альбом останній?

Ні, крайній.

Це була би дуже сумна пісня,

Але якщо чесно, це просто діагноз хвороби.

Лише жменя спогадів, і чим ближче тридцятник —

Я частіше гість, рідше господар.

Так…

Друзі!

Звертаємо Вашу увагу: щоб правильно виправити текст пісні,

треба виділити як мінімум два слова