Чемп - Скептик

А мое время тикало,

Мир дал мне снова шанс и я его снова выкинул.

И эта злоба, ты прикинь, глаза горели дикими.

Я был готов на пике вырубить всех граммы тех типов,

Что любят болтать, чесать язык, не зная грани.

Я умножал нулями, как и моё крю, нам было похуй.

Днями мы рифмовали, раздувая угли

В железной банке, в стеклянном бонге;

Скрутив толстый, а не тонкий, кипы листов на полке

Белых полос из коки, кровь из носа.

Палить видосы, рэп и бокса, мне бы новые кроссы.

Пара заноз на кулаках — это пиздос был.

С разбитой головой, с бейсбольной битой,

За типа из тусы.

Я закипаю, и с улыбочкой

Иду на пять с плюсом, пачка бабла с хрустом.

И в тот момент, когда поесть бы, но снова нет капусты.

Но всегда туз был, всегда был рэп,

И на ногах пару дешевых и убитых кед.

Я знал, куда я шел, врубись, и у меня все ровень.

Ты либо чемп, либо вечный второй номер.

Припев:

И сколько нас теперь осталось, кто сделал выбор,

А кто так уцепиться за старость.

Кто тащит весь хлам в гроб, но я б так не смог!

Давай, не ной сынок — беги наверх, сбивая с ног.

Сколько нас было, брат, и сколько нас теперь осталось.

Кто сделал выбор, а кто так уцепиться за старость.

Кто тащит весь хлам в гроб, но я б так не смог!

Давай, не ной сынок — беги наверх, сбивая с ног.

Ты помнишь, а?

Как боль пускает корни;

Как мы годами не снижали планки, тупо ради скила?

Круто было!

О, мой Бог!

Это стиль, твою мать!

И сколько бабок слил на рэп, тоже стиль, твою мать.

И кстати, я никогда не ждал отдачи.

И когда начал, не читал о суках, шубах,

Но мечтал звучать из тачек, а не в гламурных клубах,

Где я б дал дуба, но я VIP местечек злачных.

И меня все еще прет, я говорю, что хочется,

А не в момент, когда писать я должен, если баксы кончатся.

Когда вокруг всем надо повернуть игру!

Когда за спинами, за хайп будет пиздеть твой друг.

Я салютую тем, кто худ и круг свой не менял на шум и глянец.

Однажды став своим в тусовке шлюх, барыг и пьяниц.

Я верю в те дворы, где тянут краба, а не средний палец.

Припев:

И сколько нас теперь осталось, кто сделал выбор,

А кто так уцепиться за старость.

Кто тащит весь хлам в гроб, но я б так не смог!

Давай, не ной сынок — беги наверх, сбивая с ног.

Сколько нас было, брат, и сколько нас теперь осталось.

Кто сделал выбор, а кто так уцепиться за старость.

Кто тащит весь хлам в гроб, но я б так не смог!

Давай, не ной сынок — беги наверх, сбивая с ног.

А мій час тикало,

Світ дав мені знову шанс і його знову викинув.

І ця злість, ти прикинь, очі горіли дикими.

Я був готовий на піку вирубати всіх грами тих типів,

Що люблять балакати, чухати мову, не знаючи грані.

Я множував нулями, як і моє крю, нам було похуй.

Днями ми римували, роздмухуючи вугілля

У залізній банці, у скляному бонзі;

Скрутивши товстий, а не тонкий, стоси листів на полиці

Білих смуг із коки, кров із носа.

Палити видоси, реп і бокса, мені нові кроси.

Пара скал на кулаках — це піздос був.

З розбитою головою, з бейсбольною битою,

За типу з туси.

Я закипаю, і з посмішкою

Іду на п'ять із плюсом, пачка бабла з хрускотом.

І в той момент, коли поїсти би, але знову немає капусти.

Але завжди туз був, завжди був реп,

І на ногах пару дешевих і вбитих кед.

Я знав, куди я ішов, врубайся, і у мене все рівень.

Ти або чемпіон, або вічний другий номер.

Приспів:

І скільки нас тепер залишилося, хто зробив вибір,

А хто так вчепитися за старість.

Хто тягне весь мотлох у труну, але я не так зміг!

Давай, не ний синок — біжи нагору, збиваючи з ніг.

Скільки нас було, брате, і скільки нас тепер лишилося.

Хто зробив вибір, а хто так вчепитися за старість.

Хто тягне весь мотлох у труну, але я не так зміг!

Давай, не ний синок — біжи нагору, збиваючи з ніг.

Ти пам'ятаєш, а?

Як біль пускає коріння;

Як ми роками не знижували планки, тупо заради скилу?

Круто було!

О, Боже мій!

Це стиль, твою матір!

І скільки бабок злив на реп, теж стиль, твою матір.

І, до речі, я ніколи не чекав віддачі.

І коли почав, не читав про суки, шуби,

Але мріяв звучати з тачок, а не в гламурних клубах,

Де я б дав дуба, але я VIP містечок злачних.

І мені все ще пре, я говорю, що хочеться,

А не в момент, коли писати я повинен, якщо долари закінчаться.

Коли довкола всім треба повернути гру!

Коли за спінами, за хайп буде піздіти твій друг.

Я салютую тим, хто худий і круг свій не змінював на шум і глянець.

Якось ставши своїм у тусовці повій, бариг і п'яниць.

Я вірю в ті двори, де тягнуть краба, а не середній палець.

Приспів:

І скільки нас тепер залишилося, хто зробив вибір,

А хто так вчепитися за старість.

Хто тягне весь мотлох у труну, але я не так зміг!

Давай, не ний синок — біжи нагору, збиваючи з ніг.

Скільки нас було, брате, і скільки нас тепер лишилося.

Хто зробив вибір, а хто так вчепитися за старість.

Хто тягне весь мотлох у труну, але я не так зміг!

Давай, не ний синок — біжи нагору, збиваючи з ніг.