Invictus -

Out of the night that covers me,

Black as the Pit from pole to pole,

I thank whatever gods may be

For my unconquerable soul.

In the fell clutch of circumstance

I have not winced nor cried aloud.

Under the bludgeonings of chance

My head is bloody, but unbowed.

Beyond this place of wrath and tears

Looms but the Horror of the shade,

And yet the menace of the years

Finds, and shall find, me unafraid.

It matters not how strait the gate,

How charged with punishments the scroll

I am the master of my fate:

I am the captain of my soul.

But will you tread your path alone

Or risk the pain the love may bring

For it may bring you high or low,

And make you either cry or sing.

З ночі, що накриває мене,

Чорний, як яма, від стовпа до стовпа,

Я дякую, яким би богам не було

Для моєї нескореної душі.

У скруті обставин

Я не здригнувся і не заплакав вголос.

Під ударами випадку

Моя голова закривавлена, але не схилена.

За межами цього місця гніву та сліз

Нависає, але жах тіні,

І все ж загроза років

Знаходить і знайде, мене не боїться.

Не має значення, наскільки тісні ворота,

Як заряджений покараннями сувій

Я своєї долі господар:

Я капітан своєї душі.

Та чи будеш ти йти своїм шляхом сам

Або ризикнути болем, яке може принести кохання

Бо це може принести вам високо чи низько,

І змусити вас або плакати, або співати.