La Cité des Anges - Sinik

— Allô c’est qui?

— C'est Sinik, ça va mon pote?

— Ça va

— Ah ça fait plaisir d’entendre ta voix là

— Moi aussi

— C'est gentil, c’est gentil, ça va mon pote alors quoi de neuf?

— Je suis sorti de l’hôpital, lundi

— Lundi?

T’es sorti lundi?

— Oui, oui

— Ouais ben je sais en fait, j’ai eu le docteur au téléphone, il m’a dit que ça

s'était bien passé et tout c’est cool, j’suis content.

Ça va mon pote,

t’as fait quoi depuis que t’es sorti?

— J'ai joué au foot

— T'as joué au foot avec tes potes?

— C'est ça

— Bon ben c’est cool

— Alors c’est quand que tu passe me voir?

— Ben bientôt, j’vais essayer de venir, bientôt, de toute façon j’ai ton numéro,

je t’appelle, et puis si tu veux venir me voir en studio ou en concert on va

faire un concert bientôt y’a pas de problème tu viens, d’accord?

— D'accord

— Tu viens avec tes potes et tout on fais un petit truc bien ok?

— Ok

— Bon ben d’ici là je te rappelle, fais attention à toi mon pote,

passe le bonjour à tes parents et fais pas de bêtises, ok?

— D'accord

— Aller salut

— Au revoir

J’ai rendez-vous à l’hôpital Robert Debré

15 décembre, journée glaciale, des gosses malades voudraient me voir de près

Je reconnais que j’appréhende mais c’est inévitable

Ici les murs sont blancs et les gens parlent en langage médical

Au début on m’a expliqué leur vie

Mais j’ai souhaité voir en premier ceux qui ne peuvent quitter leur lit

Triste sentiments mais je commence à m’en vouloir

Je croise un père pleurant tout seul, traînant sa peine dans les couloirs

Enfants du paradis, luttant contre la maladie

Faissal n’a que 8 ans il n’avait rien demandé à la vie

Je suis rentré dans sa chambre plein d’humilité

Très vite j’ai compris que mes problèmes sont des futilités

Sa mère m’a dit que la musique le bordait, l’emportait si loin

Je te jure que j’avais honte de me porter si bien

Il tousse et me dit «je trouve que t’as l’air fort»

Mais il ignore que je me plains quand j’ai un trou dans mes Air Force

Moi qui pensais que dans sa tête c'était le Kosovo

J’admets, j’me suis trompé, lui qui ne rêve que d'être cosmonaute

Il sourit, il a le temps d'être sympa

Moi qui m'énerve pour un rien, moi qui mérite d'être à sa place

Moi qui casse tout quand mon portable ne capte plus

Moi qui me plaint, qui m'énerve, qui traite souvent la vie de pute

Voyant sa joie immense, ses yeux s’ouvrir

J'étais heureux de rendre heureux, j’en ai sorti mon vieux sourire

J’ai rendez-vous à l’hôpital, je ne verrais plus les heures qui passent

J’en ai le cœur qui bat, c’est peut-être lui qui parle

J’aimerai leur donner ma vie, ce ne sont pas que des mots

Leur dédiés ce son car dans le fond ce ne sont que des mômes

Emprisonnés dans un drap en or

Libérés par un docteur parce que le ciel nous attendra encore

Parce que la vie a tant de choses à proposer

Parce que je sais que les anges voleront toujours de leurs propres ailes

J’me suis juré d’arrêter de me plaindre quand je té-chan

A 25 ans j’ai toutes mes chances, je l’ai compris faisant le tour des chambres

Fier, mon cœur de pierre a fait boom boom

Petit Peter, Momo et Pierre qui traînent toujours avec Boubou

Tous plus courageux les uns que les autres

Et j’ai appris que des fois les mômes sont plus forts que les hommes

Et l’infirmière m’a dit «dans la grande salle, il faut descendre»

Y’avait un mic' et une platine alors j’ai chanté «Le même sang»

J’y repense encore, leurs blessures me torturent

Et dire que tous les hommes ne rêvent que de fortune

Moi aussi je croyais que la vie m’avait pris pour un con

Moi qui pétais les plombs, pour un oui, pour un non

Quelques chansons, des autographes, des photos

Des sourires, des souvenirs, mes petits, mes potos

Admiratif, j'étais loin de ce que l’on voit

C’est généreux selon eux, mais tellement peu selon moi

J’ai rendez-vous à l’hôpital, je ne verrais plus les heures qui passent

J’en ai le cœur qui bat, c’est peut-être lui qui parle

J’aimerai leur donner ma vie, ce ne sont pas que des mots

Leur dédiés ce son car dans le fond ce ne sont que des mômes

Emprisonnés dans un drap en or

Libérés par un docteur parce que le ciel nous attendra encore

Parce que la vie a tant de choses à proposer

Parce que je sais que les anges voleront toujours de leurs propres ailes

19 janvier 2006, je cherche un thème

J’repense au 15 décembre 2005 gravé dans ma tête

Te rends-tu compte?

Ils étaient là pour me voir

Uniquement pour me voir, il faut le voir pour le croire

Moi qui pleure, au travers de ma plume ou de ma rime

Un peu comme si j’avais un tube dans les narines

La morale?

Te faire comprendre que j’ai changé

Depuis ce 15 décembre, j’ai plus la même notion du danger

25 ans d’existence pour apprendre

Que ces gamins ont plus de courage que le plus courageux de ma bande

Dorénavant, je réfléchis avant d’hurler

Téméraire, tu sais même pas, c’est pas des mômes c’est des aventuriers

J’ai rendez-vous à l’hôpital, je ne verrais plus les heures qui passent

J’en ai le cœur qui bat, c’est peut-être lui qui parle

J’aimerai leur donner ma vie, ce ne sont pas que des mots

Leur dédiés ce son car dans le fond ce ne sont que des mômes

Emprisonnés dans un drap en or

Libérés par un docteur parce que le ciel nous attendra encore

Parce que la vie a tant de choses à proposer

Parce que je sais que les anges voleront toujours de leurs propres ailes

«Привіт, хто це?»

«Це Сіник, як справи, друже?»

- Як ти

«Ах, приємно там чути твій голос».

- Я також

"Це добре, це добре, все гаразд, друже, то що трапилося?"

«У понеділок мене виписали з лікарні.

- Понеділок?

Виходили в понеділок?

- Так Так

«Так, насправді я знаю, у мене телефонував лікар, він мені це сказав

пройшов добре і все круто, я задоволений.

Що там, друже,

що ти робив відколи пішов?

- Я грав у футбол

«Ти грав у футбол з друзями?»

- Це воно

«Добре, це круто».

— То коли ти прийдеш до мене?

«Ну скоро, я постараюся приїхати, скоріше, все одно у мене є твій номер,

Я тобі зателефоную, а потім, якщо ти захочеш, прийди до мене в студію або на концерт, ми підемо

Дай концерт найближчим часом, не проблема, ти прийдеш, добре?

- В ПОРЯДКУ

"Ти прийшов зі своїми друзями, і ми всі зробимо дрібницю, добре?"

- В ПОРЯДКУ

«Добре, а поки я тобі передзвоню, бережи себе, друже,

передай привіт своїм батькам і не балуйся, добре?

- В ПОРЯДКУ

— Привіт

- До побачення

У мене призначено прийом у лікарні Роберта Дебре

15 грудня, морозний день, хворі діти хочуть побачити мене зблизька

Зізнаюся, я боюся, але цього не уникнути

Тут білі стіни і говорять медичною мовою

На початку вони пояснили мені своє життя

Але я хотів спочатку побачити тих, хто не може встати з ліжка

Сумні почуття, але я починаю звинувачувати себе

Я проходжу повз батька, який плаче на самоті, тягнучи свій біль коридорами

Діти неба, борються з хворобою

Фейсалу лише 8 років, він нічого не просив від життя

Я смиренно зайшов до її кімнати

Дуже швидко я зрозумів, що мої проблеми - це дрібниці

Його мати сказала мені, що музика захопила його, занесла так далеко

Клянуся, мені було соромно, що мені так добре виходило

Він кашляє і каже мені: "Мені здається, ти виглядаєш сильним"

Але він не знає, що я скаржуся, коли маю діру в своїх ВВС

Я, який думав, що в його голові це Косово

Зізнаюся, я помилявся, той, хто тільки мріє бути космонавтом

Він посміхається, у нього є час бути добрим

Я даремно нервую, я заслуговую бути на його місці

Я, яка все ламає, коли мій мобільний більше не бере трубку

Я, яка скаржиться, яка мене дратує, яка часто називає життя повією

Побачивши його безмірну радість, він відкрив очі

З радістю ощасливився, давню посмішку витягнув

У мене призначена зустріч у лікарні, я не побачу, як пройдуть години

Моє серце б'ється, можливо, це він говорить

Я хотів би віддати їм своє життя, це не просто слова

Присвятіть цей звук їм, тому що в глибині душі вони просто діти

Ув'язнений в аркуші золота

Звільнив лікар, бо рай ще чекає нас

Тому що життя може запропонувати так багато

Тому що я знаю, що ангели завжди літатимуть самі

Я поклявся собі перестати скаржитися, коли я т-шан

У 25 у мене є всі шанси, я це зрозумів, ходячи по кімнатах

Гордий, моє кам'яне серце пішло бум-бум

Маленький Пітер, Момо та П’єр, які завжди тусуються з Бубу

Всі один одного сміливіші

І я дізнався, що іноді діти сильніші за чоловіків

І медсестра сказала мені: "у великій кімнаті тобі потрібно спуститися"

У мене був мікрофон і вертушка, тож я співав «The same blood»

Я досі думаю про них, їхні рани мучать мене

І сказати, що всі люди лише мріють про долю

Я теж думав, що життя зробило мене дурнем

Я, яка була в розпачі, за так, за ні

Деякі пісні, автографи, фото

Посмішки, спогади, мої маленькі, мої друзі

Милуючись, я був далекий від того, що ми бачимо

На їхню думку, це щедро, але на мою так мало

У мене призначена зустріч у лікарні, я не побачу, як пройдуть години

Моє серце б'ється, можливо, це він говорить

Я хотів би віддати їм своє життя, це не просто слова

Присвятіть цей звук їм, тому що в глибині душі вони просто діти

Ув'язнений в аркуші золота

Звільнив лікар, бо рай ще чекає нас

Тому що життя може запропонувати так багато

Тому що я знаю, що ангели завжди літатимуть самі

19.01.2006 Шукаю тему

Я згадую 15 грудня 2005 року, вкарбоване в моїй голові

Ви усвідомлюєте?

Вони були там, щоб побачити мене

Тільки щоб побачити мене, ти повинен це побачити, щоб повірити

Я плачу через моє перо чи мій вірш

Наче в мене в ніздрі вставили трубку

Моральність?

Дати зрозуміти, що я змінився

З 15 грудня я вже не маю такого поняття про небезпеку

25 років існування вчитися

Що ці діти мають більше сміливості, ніж найсміливіші з моєї банди

Тепер я думаю, перш ніж кричати

Безрозсудні, ви навіть не знаєте, вони не діти, вони авантюристи

У мене призначена зустріч у лікарні, я не побачу, як пройдуть години

Моє серце б'ється, можливо, це він говорить

Я хотів би віддати їм своє життя, це не просто слова

Присвятіть цей звук їм, тому що в глибині душі вони просто діти

Ув'язнений в аркуші золота

Звільнив лікар, бо рай ще чекає нас

Тому що життя може запропонувати так багато

Тому що я знаю, що ангели завжди літатимуть самі