Written in stone - Sinergy

I dwell on the times I’ve had

I can’t seem to leave the past

I’ve lost who I am inside

My spirit has long since died

My eyes, they no longer see

My ears, they don’t hear a sound

My lips, they have lost the taste

My hands, they no longer feel

Broken and torn am I withered and worm through time

So where do I go from here?

Contunie to breathe this fear?

Your eyes, never see me grieve

Yor ears, never hear my cries

Your lips, never speak the truth

Your hands, never hold me tight

This isn’t living, I’m only existing

I refuse to stay here and continue to live out this lie

So I shatter the hourglass, hoping my time will pass

Because I’ll only be noticed when my name is written in stone

My soul is made of glass

Weakend from sorrows past

I’ve lost all the will to try

So I slowly wait to die

How long should I will regret?

Why me?

I have paid my dues

So lost, how can I be found?

I wish time would heal my wounds

This isn’t living, I’m only existing

I refuse to stay here and continue to live out this lie

So I shatter the hourglass, hoping my time will pass

Because I’ll only be noticed when my name is written in stone

This isn’t living, I’m only existing

I refuse to stay here and continue to live out this lie

So I shatter the hourglass, hoping my time will pass

Because I’ll only be noticed when my name is written in stone

Я згадую про часи, які я пережив

Здається, я не можу покинути минуле

Я втратив, хто я всередині

Мій дух давно помер

Мої очі, вони більше не бачать

Мої вуха, вони не чують звуку

Мої губи, вони втратили смак

Мої руки, вони більше не відчувають

Зламаний і розірваний я в’яне і черв’як у часі

Тож куди мені йти звідси?

Хочеш дихати цим страхом?

Твої очі, ніколи не бачиш, як я горю

Ваші вуха, ніколи не чуйте моїх криків

Ваші губи ніколи не говоріть правди

Твої руки, ніколи не тримай мене міцно

Це не живе, я лише існую

Я відмовляюся залишатися тут і продовжувати переживати цю брехню

Тож я розбиваю пісочний годинник, сподіваючись, мій час мине

Тому що мене помітять лише тоді, коли моє ім’я буде написано на камені

Моя душа з скла

Слабкий від минулих смутків

Я втратив бажання спробувати

Тож я поволі чекаю померти

Як довго я буду шкодувати?

Чому я?

Я сплатив внески

Тож загублений, як ме знайти?

Я хотів би, щоб час загоїв мої рани

Це не живе, я лише існую

Я відмовляюся залишатися тут і продовжувати переживати цю брехню

Тож я розбиваю пісочний годинник, сподіваючись, мій час мине

Тому що мене помітять лише тоді, коли моє ім’я буде написано на камені

Це не живе, я лише існую

Я відмовляюся залишатися тут і продовжувати переживати цю брехню

Тож я розбиваю пісочний годинник, сподіваючись, мій час мине

Тому що мене помітять лише тоді, коли моє ім’я буде написано на камені