Cigarettes - Simone Cristicchi

«Generalmente sono di piccola statura e di pelle scura

Non amano l’acqua, molti di loro puzzano

Perché tengono lo stesso vestito per molte settimane

Si costruiscono baracche di legno ed alluminio

Nelle periferie delle città dove vivono, vicini gli uni agli altri

Quando riescono ad avvicinarsi al centro

Affittano a caro prezzo appartamenti fatiscenti

Si presentano di solito in due e cercano una stanza con uso di cucina

Poi però, dopo poco diventano quattro, sei, dieci

Tra di loro parlano lingue a noi incomprensibili, probabilmente antichi dialetti

Cigarettes si vous plait… do you remember my name?

Tu vuo' fa' l’americano?

Thank you paisà tell me what’s your name

Cigarettes si vuos plait… do you remember my name?

Tu vuo' fa' l’americano?

Thank you but don’t wanna play your game

Fanno molti figli che però faticano a mantenere

Molti bambini vengono utilizzati per chiedere l’elemosina

Ma sovente davanti alle chiese donne vestite di scuro

E uomini quasi sempre anziani invocano pietà

Con toni lamentosi e petulanti

Dicono che siano dediti al furto e, se ostacolati, violenti

Le nostre donne li evitano

Non solo perché poco attraenti e un pochino selvatici

Ma perché si è diffusa in giro la voce di alcuni stupri

Consumati dopo agguati in strade periferiche

Quando le donne ritornano dal lavoro

I nostri governanti hanno aperto troppo gli ingressi alle frontiere

Ma, soprattutto, non hanno saputo selezionare

Tra coloro che entrano nel nostro paese per lavorare

E quelli che invece pensano di vivere di espedienti se non, addirittura,

attività criminali."

Cigarettes si vous plait… do you remember my name?

Tu vuo' fa' l’americano?

Thank you paisà tell me what’s your name

Cigarettes si vuos plait… do you remember my name?

Tu vuo' fa' l’americano?

Thank you but don’t wanna play your game

Questo testo risale all’ottobre del 1912

Ed è tratto da una relazione dell’Ispettorato del Congresso americano

Sugli immigrati italiani negli Stati Uniti d’America

«Вони, як правило, невисокого зросту і темношкірі

Вони не люблять воду, багато з них смердять

Тому що вони тримають одне і те ж плаття багато тижнів

Будують дерев’яні та алюмінієві бараки

На околицях міст, де вони живуть, неподалік один від одного

Коли їм вдається підійти близько до центру

Дорого орендують напівзруйновані квартири

Зазвичай приходять по двоє і шукають кімнату з кухнею

Але потім через деякий час їх стає чотири, шість, десять

Серед них розмовляють незрозумілими для нас мовами, ймовірно, давніми діалектами

Сигарети si vous plait… пам’ятаєш моє ім’я?

Ти хочеш бути американцем?

Дякую, paisà, скажи мені, як тебе звати

Cigarettes si vuos plait… пам’ятаєш моє ім’я?

Ти хочеш бути американцем?

Дякую, але не хочу грати у вашу гру

У них багато дітей, але їм важко утримувати

Багато дітей звикли до жебрацтва

Але часто перед церквами жінки одягалися в темне

І майже завжди старі взивають про пощаду

Із жалібними та роздратованими тонами

Кажуть, що вони залежні від крадіжок і, якщо їм заважають, бувають насильницькими

Наші жінки їх уникають

Не тільки тому, що вони непривабливі і трохи дикі

Але тому, що поширилися чутки про якісь зґвалтування

Зношений після засідок на околицях

Коли жінки повертаються з роботи

Наші правителі відкрили занадто багато прикордонних в'їздів

Але, перш за все, вони не вміли відбирати

Серед тих, хто приїжджає в нашу країну працювати

А ті, хто натомість думає, що живуть за допомогою, якщо ні,

злочинна діяльність».

Сигарети si vous plait… пам’ятаєш моє ім’я?

Ти хочеш бути американцем?

Дякую, paisà, скажи мені, як тебе звати

Cigarettes si vuos plait… пам’ятаєш моє ім’я?

Ти хочеш бути американцем?

Дякую, але не хочу грати у вашу гру

Цей текст датується жовтнем 1912 року

І це взято зі звіту Інспекції Американського Конгресу

Про італійських іммігрантів у Сполучених Штатах Америки