Angelo custode - Simone Cristicchi

Mi sveglio la mattina ed i turisti in fila coi panini aspettano un biglietto

per entrare

Dentro al museo dell’arte antica dove io lavoro e vivo, io sono Angelo il

custode

Studentesse insonnolite che sbadigliano alle guide

Professori centenari, si puliscono gli occhiali…

Cammino attento tra i capolavori del Rinascimento, «Please!»

non si può

fotografare

Ma dopo l’ora di chiusura finalmente un po' di pace, io rimango solo a

passeggiare

E parlo di filosofia con il busto di Platone

Gioco a nascondino e tra i sarcofagi faccio tana per il faraone

Angelo custode del museo, tra le statue degli dèi

Che risuonano i passi nelle sale deserte, nel silenzio dei corridoi

Venere trovata in fondo al mare, solamente io ti posso accarezzare!

Così ogni notte vengo a sussurrarti sulle labbra l’emozione di un un custode

innamorato

Perché ogni volta che ti guardo pagherei un miliardo per sentirti viva e

prenderti per mano

E camminare insieme, fino a quando sorge il sole

La Madonna di Leonardo che ci darà la sua benedizione

Angelo custode del museo, io che amo solo lei

Meraviglia di marmo, sotto gli occhi del mondo, sempre nuda e bellissima

Venere nessuno ti vedrà, se ti porto via lontano, in fondo al mare…

E tra gli applausi di tutto il museo, ce ne andiamo io elei

Tra gli antichi sorrisi degli etruschi felici, tra le statue dei corridoi

Venere ti porto via con me, così ci potremo amare

In fondo al mare

Я прокидаюся вранці, а туристи в черзі з бутербродами чекають на квиток

вводити

У музеї античного мистецтва, де я працюю і живу, я Анджело Іл

доглядач

Сонні школярки позіхають на гідів

Столітні професори, їхні окуляри миються...

Обережно ходжу серед шедеврів Відродження: «Будь ласка!»

не можна зробити

фотографія

Але після закінчення часу, нарешті, трохи спокою, я залишаюся сам

прогулянка

А я говорю про філософію з погруддям Платона

Я граю в хованки і серед саркофагів роблю лігво для фараона

Ангел-охоронець музею, серед статуй богів

У безлюдних залах, у тиші коридорів лунають кроки

Венера знайшлася на дні моря, тільки я можу вас пестити!

Тож щовечора я приходжу шепотіти емоцію доглядача на твої губи

закохався

Тому що кожен раз, коли я дивлюся на тебе, я б заплатив мільярд, щоб відчувати себе живим і

візьми тебе за руку

І гуляти разом, аж сонце зійде

Мадонна Леонардо, яка дасть нам своє благословення

Ангел-охоронець музею, я, який люблю тільки її

Чудо з мармуру, перед очима світу, завжди оголене і красиве

Венера ніхто тебе не побачить, якщо я відведу тебе далеко, на дно моря...

І під оплески всього музею я і я виходимо

Серед старовинних посмішок щасливих етрусків, серед статуй коридорів

Венера забере тебе зі мною, щоб ми могли любити один одного

На дні моря