Наши дороги -

Слышишь как оно дышит за спиною

За тобой за мною

Гонится унылая тоска

Сменяя собою сияния, звезды дальней весны,

Опускаются на землю сны

Сотни тысяч листьев опадут, и просто тают вновь,

Ничто давно не ищут не спеша, какие ждут погоды,

А так было всегда нам уже не пройти никогда

Вдоль наших дорог, растянутых на жизнь вперед

Нам не менять их строк

Все на белом листе, как жаль, но мы уже не те, ведь мы совсем не те…

Точно не узнаешь никогда в реке среди их здешних вод

Ища прозрачными зрачками этот узкий поворот

Где все как прежде, даже слышно как разбилось об асфальт

Хромое сердце не удержишь звуки прочь уносят в даль

Да, так будет всегда, нам уже не пройти никогда…

Вдоль наших дорог, растянутых на жизнь вперед

Нам не менять их строк

Все на белом листе, как жаль, но мы уже не те, ведь мы совсем не те…

Чуєш як воно дихає за спиною

За тобою за мною

Гониться похмура туга

Змінюючи собою сяйва, зірки далекої весни,

Опускаються на землю сни

Сотні тисяч листя обпадуть, і просто тануть знову,

Ніщо давно не шукають не поспішаючи, які чекають погоди,

А так було завжди нам уже не пройти ніколи

Вздовж наших доріг, розтягнутих на життя вперед

Нам не міняти їх рядків

Все на білому листі, як шкода, але ми вже не ті, адже ми зовсім не ті ...

Точно не впізнаєш ніколи в річці серед їхніх тутешніх вод

Шукаючи прозорими зіницями цей вузький поворот

Де все як раніше, навіть чутно як розбилося про асфальт

Кульгаве серце не утримаєш звуки геть забирають у далечінь

Так, так буде завжди, нам уже не пройти ніколи...

Вздовж наших доріг, розтягнутих на життя вперед

Нам не міняти їх рядків

Все на білому листі, як шкода, але ми вже не ті, адже ми зовсім не ті ...