Предатель - Сигнал

Избитая правда, затертая в мрак, линяет в скулящую ложь,

Когда угощают лаем собак и к горлу приставили нож.

Когда «или-или» не катит никак, когда права выбора нет,

Тогда отдается отчизна за «так» и гаснет спасения свет.

Когда почерневшие зубы скрипят.

Когда в лицо брызжут слюной,

Иссякшие нервы, кривляясь, скулят.

И голова просит покой.

А Вера с Надеждой упали к ногам.

Любовь по колено в грязи.

Устанешь молиться крестам-куполам, — захлопнешь души жалюзи.

Остывшее небо.

Угасшие звезды летят, как птицы за море,

Но мысли не спят: они захлебнулись в позоре.

Им чужды спокойные сны.

С предателем в ссоре

Мы, Дети войны.

Глядим с укором во взоре.

Cm# - A — Fm# - H / Cm# - A — Fm# -Gm#

А дома все так же, а дома все ждут.

И мать напечет пироги.

Но мать и отец не узнали еще, — теперь они с сыном враги.

Кто Родину продал, — тому цена грош.

Кто предал «своих» и живет,

С тем вряд ли спокойно ты рядом уснешь.

Пусть место другое найдет.

Заточенный месяц на паркинге звезд смеется, торгуя лицом,

И лишь на заре, словно птицы из гнезд, винтовки накормят свинцом

Предателя тело.

Ликует расстрел.

Завис над оружием дым.

На миг, на мгновенье предатель прозрел.

И тотчас свалился седым.

Остывшее небо.

Угасшие звезды летят, как птицы за море,

Но мысли не спят: они захлебнулись в позоре.

Им чужды спокойные сны.

С предателем в ссоре

Мы, Дети войны.

Глядим с укором во взоре.

Побита правда, затерта в темряву, линяє в брехню,

Коли пригощають гавкотом собак і до горла приставили ніж.

Коли «або-або» не котить ніяк, коли права вибору немає,

Тоді віддається вітчизна за «так» і згасне спасіння світло.

Коли почорнілі зуби скриплять.

Коли в обличчя бризкають слиною,

Вичерпані нерви, кривляючись, скиглять.

І голова просить спокій.

А Віра з Надією впали до ног.

Любов по коліно в бруді.

Втомишся молитися хрестам-куполам,— закриєш душі жалюзі.

Остигло небо.

Згаслі зірки летять, як птахи за море,

Але думки не сплять: вони захлинулися в ганьбі.

Їм надзвичайно спокійні сни.

З зрадником у сварці

Ми Діти війни.

Дивимося з докором у погляді.

Cm# - A — Fm# - H / Cm# - A — Fm# -Gm#

А вдома все так само, а вдома все чекають.

І мати напече пироги.

Але мати і батько не впізнали ще, тепер вони з сином вороги.

Хто Батьківщину продав, - тому ціна гріш.

Хто зрадив «своїх» і живе,

З тим навряд чи спокійно ти поруч поснеш.

Нехай інше місце знайде.

Заточений місяць на паркінгу зірок сміється, торгуючи обличчям,

І тільки на зорі, немов птахи з гнізд, гвинтівки нагодують свинцем

Зрадник тіло.

Радіє розстріл.

Завис над зброєю дим.

На мить, на мить зрадник прозрів.

І відразу звалився сивим.

Остигло небо.

Згаслі зірки летять, як птахи за море,

Але думки не сплять: вони захлинулися в ганьбі.

Їм надзвичайно спокійні сни.

З зрадником у сварці

Ми Діти війни.

Дивимося з докором у погляді.