Reynardine - Show Of Hands

One evening as I rambled amongst the springing thyme,

I overheard a young woman conversing with Reynardine.

And her hair was black and her eyes were blue, her mouth as red as wine,

And he smiled as he looked upon her, did this sly bold Reynardine.

And she says, «Young man, be civil, my company forsake,

For to my good opinion I fear you are a rake.»

And he said, «My dear, well I am no rake brought up in Venus' train.

But I’m searching for concealment all from the judge’s men.»

And her cherry cheeks and her ruby lips they lost their former dye,

And she’s fell into his arms there all on the mountain high.

And they hadn’t kissed but once or twice till she came to again,

And it’s modestly she asked him, «Pray tell to me your name.»

«Well, if by chance you ask for me, perhaps you’ll not me find,

I’ll be in my green castle, enquire for Reynardine.»

And it’s day and night she followed him his, teeth so bright did shine.

And he led her over the mountain, did the sly bold Reynardine.

Одного вечора, коли я блукав серед весняного чебрецю,

Я підслухав розмову молодої жінки з Рейнардін.

І волосся в неї було чорне, а очі сині, а рот червоний, як вино,

І він усміхнувся, подивившись на неї, зробив цей лукавий сміливий Рейнардін.

І вона каже: «Молодий чоловіче, будь цивілізований, покинь мою компанію,

Бо на мою гарну думку, я боюся, що ви граблі.»

І він сказав: «Мій любий, я не не грабитель, вихований у поїзді Венери.

Але я шукаю приховування від людей судді».

І її вишневі щоки і її рубінові губи втратили колишню фарбу,

І вона впала в його обійми там, на високій горі.

І вони не цілувалися лише раз чи двічі, поки вона знову не прийшла в себе,

І вона скромно попросила його: «Скажи мені, будь ласка, своє ім’я».

«Ну, якщо ви випадково попросите мене, можливо, ви мене не знайдете,

Я буду у своєму зеленому замку, запитай Рейнардіна».

І вдень і вночі вона йшла за ним за його, так яскраво сяяли зуби.

І він вів її через гору, зробив хитра смілива Рейнардіна.