Осень - Шиворот На...

Осень… осень с тобой.

С тобой.

Жёлтым листом покроет землю природа,

Признак начала или конца чего-то,

Слёзы текут из небес фонтаном,

Томное касание губ туманом.

Всё уже позади, а расставание близко,

Осень винить несправедливо и низко.

Лучик надежды хранит обещания, которыми тешит своё подсознание.

Снова летними глазами на нас смотрит море,

В нашем летнем счастье оно было с нами в доле,

Когда на волне наши чувства кипели,

На серых камнях по ночам мы сидели и смотрели на звёзды, на белый диск луны,

Наслаждались грома боем и глухотою тишины,

Это последняя ночь, последняя луна,

Лето закончилось, — осени пора.

Осень закружила листву

Природе подарила ты новую красу

Осень, осень закружила листву

Тебя с собою носит как летнюю пору

Осень, осень, осень

Как приятно слышать, как приятно видеть,

Гром и молнию нельзя обидеть.

Во имя развлечения приятное влечение,

В белой прохладе ради нас.

Свежий дождь стучит, по-летнему там с утра!

Он говорит такая пора,

Капля за каплей в море.

Слякоть и грязь граничат с нами,

Границы расстилаем мы своими сапогами.

Утопая в приятных мыслях своих,

Замечаешь, что ты — один из них,

Загадочных мечтаний ты повелитель,

Их держит на замке твой ангел-хранитель,

Хранит от лета, зимы и весны.

Осень закружила листву

Природе подарила ты новую красу

Осень, осень закружила листву

Тебя с собою носит как летнюю пору

Осень, осень, осень

Буря поздоровалась со мной,

Что-то проворчал мёртвый прибой,

Безлюдные пляжи давно опустели,

Птицы, не попрощавшись, в спешке, улетели,

Опустели их дома, заскучали гнёзда,

Тысячи миль пролететь непросто,

Не остаться им здесь, у родного очага,

Одно надо — лететь туда, где жара.

Люди, как и птицы, любят тепло,

Но что же тут поделать, коль ушло от них давно.

Не уйти ль с лучами солнца, в лете раствориться.

Просто надо немного в осень влюбиться:

Полюбить дожди, понять эту погоду,

Обычно, под которой бродить неохота.

Осень — лишь осень, пора для мечтаний,

Другие времена — для исполнения желаний.

Осень закружила листву

Природе подарила ты новую красу

Осень, осень закружила листву

Тебя с собою носит как летнюю пору

Осень, осень, осень

Осень закружила листву

Природе подарила ты новую красу

Осень, осень закружила листву

Тебя с собою носит как летнюю пору

Осень, осень, осень

Осінь… осінь з тобою.

З тобою.

Жовтим листом покриє землю природа,

Ознака початку чи кінця чогось,

Сльози течуть з небес фонтаном,

Томний торкання губ туманом.

Все вже позаду, а розставання близько,

Осінь звинувачувати несправедливо і низько.

Промінчик надії зберігає обіцянки, якими тішить свою підсвідомість.

Знову літніми очима на нас дивиться море,

У нашому літньому щастя воно було з нами в долі,

Коли на хвилі наші почуття кипіли,

На сірому камені по ночах ми сиділи і дивилися на зірки, на білий диск місяця,

Насолоджувалися грому боєм і глухотою тиші,

Це остання ніч, останній місяць,

Літо закінчилося, — осені час.

Осінь закружляла листя

Природі подарувала ти нову красу

Осінь, осінь закружляла листя

Тебе з собою носить як літню пору

Осінь, осінь, осінь

Як приємно чути, як приємно бачити,

Грім і блискавку не можна образити.

В ім'я розваги приємний потяг,

У білій прохолоді заради нас.

Свіжий дощ стукає, по-літньому там з ранку!

Він говорить така пора,

Крапля за крапель у море.

Сльота і грузь межують з нами,

Межі розстеляємо ми своїми чоботями.

Потопаючи в приємних думках своїх,

Помічаєш, що ти— один із них,

Загадкових мрій ти, повелителю,

Їх тримає на замку твій ангел-охоронець,

Зберігає від літа, зими та весни.

Осінь закружляла листя

Природі подарувала ти нову красу

Осінь, осінь закружляла листя

Тебе з собою носить як літню пору

Осінь, осінь, осінь

Буря привіталася зі мною,

Щось пробурчав мертвий прибій,

Безлюдні пляжі давно спорожніли,

Птахи, не попрощавшись, поспіхом, полетіли,

Спустіли їх вдома, занудьгували гнізда,

Тисячі миль пролетіти непросто,

Не залишитися ним тут, біля рідного вогнища,

Одне треба — летіти туди, де спека.

Люди, як і птиці, люблять тепло,

Але що тут поробити, якщо пішло від них давно.

Не піти з променями сонця, влітку розчинитися.

Просто треба трохи восени закохатися:

Полюбити дощі, зрозуміти цю погоду,

Зазвичай, під якою блукати небажання.

Осінь — лише осінь, час для мрій,

Інші часи—для виконання бажань.

Осінь закружляла листя

Природі подарувала ти нову красу

Осінь, осінь закружляла листя

Тебе з собою носить як літню пору

Осінь, осінь, осінь

Осінь закружляла листя

Природі подарувала ти нову красу

Осінь, осінь закружляла листя

Тебе з собою носить як літню пору

Осінь, осінь, осінь