Carrollton - Shane Alexander

In Carrollton, when the sun goes down

The lights turn on inside and the secrets seem to come to life and flicker

In the eyes of those who hold them close, who’ll never let them go

Those who pray that they will somehow be forgiven

And they sing, «Angels, forgive us please, we’ve turned our backs on family

and it ain’t like it’s supposed to be.

So hear our prayers and put our souls at ease»

Behind the smiles and bloodshot eyes is something dark and cold like ice

That never warms, even in July it’s winter

The past is dressed in Sunday clothes, in pictures frames in dusty rows

and put in rooms where no one goes to see them

And they sing, «Angels, forgive us please,

we ain’t got much as you can see.

But, we’ve turned our backs on family.

So hear our prayers and put our souls at ease»

Oh please

We’ve tried so hard to live good lives,

to tell the truth, to love our wives

But the darkness holds those ancient lies and a wicked

pain that never ever dies

In Carrollton, when the sun goes down

The lights turn on inside and the secrets seem to come to life and flicker

In Carrollton, when the sun goes down

In Carrollton, when the sun goes down, down

У Керролтоні, коли заходить сонце

Усередині вмикається світло, а секрети, здається, оживають і мерехтять

В очах тих, хто їх тримає, хто ніколи не відпустить їх

Ті, хто молиться, щоб якимось чином їм пробачили

І співають: «Ангели, вибачте нас, будь ласка, ми відвернулися від родини

і це не так, як має бути.

Тож почуй наші молитви та заспокой наші душі»

За посмішками та налитими кров’ю очима щось темне й холодне, як лід

Це ніколи не гріє, навіть у липні це зима

Минуле вдягнене в недільний одяг, в рамки для картин у запилених рядах

і розмістити їх у кімнатах, куди ніхто не ходить, щоб побачити їх

І співають: «Ангели, пробачте нам, будь ласка,

ми не маємо багато, як ви бачите.

Але ми відвернулися від сім’ї.

Тож почуй наші молитви та заспокой наші душі»

О, будь ласка

Ми так намагалися прожити гарне життя,

щоб казати правду, любити наших дружин

Але темрява тримає в собі цю давню брехню і злих

біль, який ніколи не вмирає

У Керролтоні, коли заходить сонце

Усередині вмикається світло, а секрети, здається, оживають і мерехтять

У Керролтоні, коли заходить сонце

У Керролтоні, коли сонце заходить, заходить