Разлука - Шамхан Далдаев

Мне не хватает тебя,

Я не могу дальше жить,

Твои прекрасные слова

Поверь не в силах я забыть,

За что суровая любовь

Врывается опять в мой дом

Я не пойму эту лож

Кому боль, в спину нож,

Прошу вернись опять ко мне

Я повторяю сам себе.

И опять разлучает нас с тобой разлука

И опять ранняя сердце мы в дали друг от друга

Я не верю, что в сон твой не врываюсь Я

Я не верю, что меня ты не вспоминаешь

Пусть ближе я стану тебе лишь во сне

Быть может, любовь, храню в своей душе.

Мне не хватает тебя,

Я не могу дальше жить,

Твои прекрасные слова

Поверь не в силах я забыть,

За что суровая любовь

Врывается опять в мой дом

Я не пойму эту лож

Кому боль, в спину нож,

Прошу вернись опять ко мне

Я повторяю сам себе.

Вокруг темнота и лишь тишина

Лишь дым сигарет узнает секрет

Что в сердце моем таков был ответ

Спроси, пожалел?

Конечно же, нет,

А может, судьба решает за нас,

А может, — она решила судьбу

Мне не хватает тебя,

Я не могу дальше жить,

Твои прекрасные слова

Поверь не в силах я забыть,

За что суровая любовь

Врывается опять в мой дом

Я не пойму эту лож

Кому боль, в спину нож,

Прошу вернись опять ко мне

Я повторяю сам себе,

Мне не хватает тебя.

Мені не вистачає тебе,

Я не можу далі жити,

Твої прекрасні слова

Повір не в силах я забути,

За що суворе кохання

Вривається знову в мій будинок

Я не зрозумію цю ложу

Кому біль, у спину ніж,

Прошу вернись знову до мене

Я повторюю сам собі.

І знову розлучає нас із тобою розлука

І знову раннє серце ми в дали один від друга

Я не вірю, що в твій сон не вриваюся Я

Я не вірю, що мене ти не згадуєш

Нехай ближче я стану тобі лише у сні

Можливо, любов, зберігаю у своєї душі.

Мені не вистачає тебе,

Я не можу далі жити,

Твої прекрасні слова

Повір не в силах я забути,

За що суворе кохання

Вривається знову в мій будинок

Я не зрозумію цю ложу

Кому біль, у спину ніж,

Прошу вернись знову до мене

Я повторюю сам собі.

Навколо темрява і тільки тиша

Лише дим цигарок дізнається секрет

Що в серце моєму такою була відповідь

Запитай, пошкодував?

Звичайно ж ні,

А може, доля вирішує за нас,

А може, — вона вирішила долю

Мені не вистачає тебе,

Я не можу далі жити,

Твої прекрасні слова

Повір не в силах я забути,

За що суворе кохання

Вривається знову в мій будинок

Я не зрозумію цю ложу

Кому біль, у спину ніж,

Прошу вернись знову до мене

Я повторюю сам собі,

Мені не вистачає тебе.