Joyride - Shaagal

Я тебя теряю снова на блоке, отпускаю тебя снова, как в космос

Судьба со мной играет, как локи, разве это честно, ведь я всюду слышу твой голос

Галактики будто осьминоги, и я с тобой летаю как фобос

Дай мне пару минут твои подержать руки, но уже отправляется поезд

Где-то в небе тобой сияет Ио, я к нему лечу, обжигаю крылья

Я сгорю и пепел разнесет стихия, дай мне свой огонь, мне нужно твое имя

Звезды гаснут будто светлячки розу под стеклом сушит звездный ветер

Если твое сердце мне укажет путь, это будет путь к неизбежной смерти

Слышу каждый день, как ты говоришь со мной, будто не исчезла навсегда

Вижу твою тень, словно на яву, если ты снова здесь, не покидай меня

Я вспоминаю твои ресницы, холодные, как северный полюс

Открываю глаза, только память осталась, с этих пор со мной только твой образ

Вспоминаю наши дни и недели, и кометы собираются в пояс

Я бы все пережил, кроме этих огней, но такая уж у нас с тобой повесть

Сколько б не писал писем, книг и хроник, все сольется снова в трехминутный ролик

Кто я без тебя?

шизик, гик и хроник, наша вечность снова в море мутном тонет

В темном вакууме светит Солнце на обожженные крылья мотылька

Это наша с тобою молодость, ведь мы в памяти живы навсегда

Я тебе втрачаю знову на блоці, відпускаю тебе знову, як у космос

Доля зі мною грає, як локи, хіба це чесно, адже я всюди чую твій голос

Галактики ніби восьминоги, і я з тобою літаю як фобос

Дай мені пару хвилин твої потримати руки, але вже вирушає поїзд

Десь у небі тобою сяє Іо, я до нього лечу, обпалюю крила

Я згорю і попіл рознесе стихія, дай мені свій вогонь, мені потрібне твоє ім'я

Зірки гаснуть ніби світлячки троянду під склом сушить зоряний вітер

Якщо твоє серце вкаже мені шлях, це буде шлях до неминучої смерті

Чую щодня, як ти говориш зі мною, ніби не зникла назавжди

Бачу твою тінь, наче на яву, якщо ти знову тут, не залишай мене

Я згадую твої вії, холодні, як північний полюс

Розплющую очі, тільки пам'ять залишилася, з цього часу зі мною тільки твій образ

Згадую наші дні і тижня, і комети збираються в пояс

Я би все пережив, крім цих вогнів, але така вже у нас з тобою повість

Скільки б не писав листів, книг і хронік, все зіллється знову в трихвилинний ролик

Хто я без тебе?

шизик, гік і хронік, наша вічність знову в морі каламутному тоне

У темному вакуумі світить Сонце на обпалені крила метелика

Це наша з тобою молодість, адже ми в пам'яті живі назавжди