Ivory Black - Seryn

The less and less I sing

As my skin begins to creep

For I recognize the truth

About the permanence of me.

And we are paper-thin,

We’re tearing at the folds.

You’re living if you’re warm,

But I’m just feeling…

Cold, but I’m not dead.

Carrying all these fears on wings of lead.

Coursed between the cracks;

Burn my bones to ivory black.

The less and less I sing

As my mouth begins to feed

On any ease I find,

But nothing that I need.

The moment I am sure

I am sure to second guess.

I’ll never learn to fly

If I never leave this nest.

The moment I am sure

I am sure to second guess.

I’m not looking for a home,

I’m just looking for some rest.

And like a wooden frame,

With silk-screen for a hide:

From my pours I recreate

The same old stupid lies.

And with my teeth and with my nails

I’ll scratch off my designs.

Cold, but I’m not dead.

Carrying all these fears on wings of lead.

Coursed between the cracks;

Burn my bones to ivory black.

And like a wooden frame,

With silk-screen for a hide:

From my pours I recreate

The same old stupid lies.

And with my teeth and with my nails

I’ll scratch off my designs.

Чим менше я співаю

Коли моя шкіра починає лупитися

Бо я визнаю правду

Про постійність мене.

І ми тонкі, як папір,

Ми розриваємо складки.

Ти живеш, якщо тобі тепло,

Але я просто відчуваю…

Холодно, але я не вмер.

Несучи всі ці страхи на свинцевих крилах.

Проходить між тріщинами;

Спаліть мої кістки до чорного кольору слонової кістки.

Чим менше я співаю

Коли мій рот починає годувати

З будь-якою легкістю, яку я бачу,

Але нічого, що мені потрібно.

Момент, коли я впевнений

Я впевнений вдруге здогадуюсь.

Я ніколи не навчуся літати

Якщо я ніколи не покину це гніздо.

Момент, коли я впевнений

Я впевнений вдруге здогадуюсь.

Я не шукаю дім,

Я просто шукаю трохи відпочинку.

І як дерев'яна рама,

З шовкографією для сховати:

Зі своїх налив я відтворюю

Та сама стара дурна брехня.

І зубами, і нігтями

Я зіскряпаю свої дизайн.

Холодно, але я не вмер.

Несучи всі ці страхи на свинцевих крилах.

Проходить між тріщинами;

Спаліть мої кістки до чорного кольору слонової кістки.

І як дерев'яна рама,

З шовкографією для сховати:

Зі своїх налив я відтворюю

Та сама стара дурна брехня.

І зубами, і нігтями

Я зіскряпаю свої дизайн.