Brilhantes Diamantes - Serial, Maze, Ace

É mais um dia, o sol já brilha

A urbe acorda, começa a rotina citadina

Que a mente afoga, por isso foca na tua sina

Traça a tua rota, procura a tua saída

Eu abro-te o trinco da porta do labirinto

Canto o que sinto, isto sai-me por instinto

Nesta vida, não vou desperdiçar mais um segundo

Vou dar o máximo, rápido, prego a fundo

Rumo ao futuro, podes crer que não me afundo

Na sociedade consumo que dá frutos sem sumo

Fortaleço o meu carácter a um nível profundo

Com verticalidade como um fio de prumo

Longe do luxo, ócio e comodidade

Prefiro valores altruístas de fraternidade

Dos quais não abdico nem por breves instantes

Pois todos os momentos são Brilhantes Diamantes

Não mudo a minha atitude, nem por instantes

Todos os momentos são Brilhantes Diamantes

Eu abro-te o trinco da porta do labirinto

Canto o que sinto isto sai-me por instinto

Não mudo a minha atitude, nem por instantes

Todos os momentos são Brilhantes Diamantes

Eu abro-te o trinco da porta do labirinto

Canto o que sinto isto sai-me por instinto

Já se faz tarde, o percurso é longo

Mano, dá-me pratos, tarola e bombo

E um sample divino para mostrar o caminho

Descobrir um mundo novo como Cristóvão Colombo

Nada temo, não tombo, nem me rendo

Vou aprendendo, surpreendendo

Não perco tempo, a dizer mal de outrem

E se digo bem de alguém não é porque convém

Não sou interesseiro, sou verdadeiro

Esse pessoal oportunista deve-me dinheiro

Tou farto desta maquina capitalista

No fundo quero mais humanidade e justiça

Pra acabar com a ganância e cobiça

Que enfeitiça, alicia e alimenta a desigualdade

Tanta dificuldade aguça a minha vontade

De criar pa alcançar um pouco mais de liberdade

Não mudo a minha atitude, nem por instantes

Todos os momentos são Brilhantes Diamantes

Eu abro-te o trinco da porta do labirinto

Canto o que sinto isto sai-me por instinto

Não mudo a minha atitude, nem por instantes

Todos os momentos são Brilhantes Diamantes

Eu abro-te o trinco da porta do labirinto

Canto o que sinto isto sai-me por instinto

Mais uma noite, a lua sobe, a urbe dorme

Sinto o calor da rima que me consome

Tenho tanta fome de microfone

Ganho o poder enorme de um ciclone

Debito palavras sincronizadas como um metrónomo

Quero-me tornar autónomo, e não autómato

Pois sou um ser orgânico e não mecânico

Não posso viver fechado numa sala de pânico

Amordaçado, sem poder soltar o meu cântico

Que me mantém único e autêntico

Pois quero ser fértil, não quero ser fútil

Nem ser um inútil, de criatividade estéril

Sou hábil, não débil, com psicose de posse

As minhas ansiedades são de arte e gnose

Limpem-se as lágrimas, que um sorriso se esboce

Erga-se a fénix em nós, comece a metamorfose

Não mudo a minha atitude, nem por instantes

Todos os momentos são Brilhantes Diamantes

Eu abro-te o trinco da porta do labirinto

Canto o que sinto isto sai-me por instinto

Não mudo a minha atitude, nem por instantes

Todos os momentos são Brilhantes Diamantes

Eu abro-te o trinco da porta do labirinto

Canto o que sinto isto sai-me por instinto

Não mudo a minha atitude, nem por instantes

Todos os momentos são Brilhantes Diamantes

Eu abro-te o trinco da porta do labirinto

Canto o que sinto isto sai-me por instinto

Não mudo a minha atitude, nem por instantes

Todos os momentos são Brilhantes Diamantes

Eu abro-te o trinco da porta do labirinto

Canto o que sinto isto sai-me por instinto

Eu abro-te o trinco

Eu abro-te o trinco

Canto o que sinto

Isto sai-me por instinto

Eu abro-te o trinco da porta do labirinto

Eu abro-te o trinco da porta do labirinto

Інший день, вже світить сонце

Місто прокидається, починається міська рутина

Цей розум тоне, тож зосередься на своїй долі

Позначте свій маршрут, шукайте вихід

Я відкриваю для вас клямку дверей лабіринту

Я співаю те, що відчуваю, це виходить інстинктом

У цьому житті я не буду втрачати жодної секунди

Я зроблю все, що в моїх силах, швидко, зачепити

У майбутнє, повірте, я не тону

У суспільстві споживання, що приносить плоди без соку

Я зміцнюю свій характер на глибокому рівні

З вертикальністю як відвес

Далеко від розкоші, відпочинку та комфорту

Я віддаю перевагу альтруїстичним цінностям братерства

Від чого я не відмовляюся навіть на мить

Тому що всі моменти – блискучі діаманти

Я не змінюю свого ставлення навіть на мить

Усі моменти – блискучі діаманти

Я відкриваю для вас клямку дверей лабіринту

Я співаю те, що відчуваю, це виходить з мене інстинктивно

Я не змінюю свого ставлення навіть на мить

Усі моменти – блискучі діаманти

Я відкриваю для вас клямку дверей лабіринту

Я співаю те, що відчуваю, це виходить з мене інстинктивно

Вже пізно, дорога довга

Брате, дай мені тарілки, малий барабан і бас-барабан

І божественний зразок, щоб показати дорогу

Відкрийте для себе новий світ, як Христофор Колумб

Я нічого не боюся, я не падаю, я навіть не здаюся

Я вчуся, дивуюся

Я не витрачаю час, кажучи погане про інших

І якщо я говорю добре про когось, то не тому, що це зручно

Мене це не цікавить, я правда

Ці опортуністи винні мені гроші

Мені набридла ця капіталістична машина

У глибині душі я хочу більше людяності та справедливості

Щоб покінчити з жадібністю і жадібністю

Це заворожує, манить і живить нерівність

Настільки труднощі загострюють мою волю

Від творчості до досягнення трохи більше свободи

Я не змінюю свого ставлення навіть на мить

Усі моменти – блискучі діаманти

Я відкриваю для вас клямку дверей лабіринту

Я співаю те, що відчуваю, це виходить з мене інстинктивно

Я не змінюю свого ставлення навіть на мить

Усі моменти – блискучі діаманти

Я відкриваю для вас клямку дверей лабіринту

Я співаю те, що відчуваю, це виходить з мене інстинктивно

Ще одна ніч, місяць сходить, місто спить

Я відчуваю жар рими, що поглинає мене

Я так жадаю мікрофона

Я набув величезної сили циклону

Я дебетую синхронізовані слова, як метроном

Я хочу стати автономним, а не автоматом

Тому що я істота органічна, а не механічна

Я не можу жити замкнутим у кімнаті паніки

Заткнуто ротом, не можу випустити мою пісню

Це робить мене унікальним і автентичним

Тому що я хочу бути родючим, я не хочу бути марним

Не бути марним, безплідною творчістю

Я досвідчений, не слабкий, з психозом опіки

Мої тривоги — мистецтво і гнозис

Витри сльози, нехай окреслиться посмішка

Підніміться в нас фенікс, почніть метаморфози

Я не змінюю свого ставлення навіть на мить

Усі моменти – блискучі діаманти

Я відкриваю для вас клямку дверей лабіринту

Я співаю те, що відчуваю, це виходить з мене інстинктивно

Я не змінюю свого ставлення навіть на мить

Усі моменти – блискучі діаманти

Я відкриваю для вас клямку дверей лабіринту

Я співаю те, що відчуваю, це виходить з мене інстинктивно

Я не змінюю свого ставлення навіть на мить

Усі моменти – блискучі діаманти

Я відкриваю для вас клямку дверей лабіринту

Я співаю те, що відчуваю, це виходить з мене інстинктивно

Я не змінюю свого ставлення навіть на мить

Усі моменти – блискучі діаманти

Я відкриваю для вас клямку дверей лабіринту

Я співаю те, що відчуваю, це виходить з мене інстинктивно

Я відкриваю засув для вас

Я відкриваю засув для вас

Я співаю те, що відчуваю

Це виходить з мене інстинктивно

Я відкриваю для вас клямку дверей лабіринту

Я відкриваю для вас клямку дверей лабіринту