Por La Simpleza De Mi Gente - Sergio Denis

Podría contar tantas cosas del pueblo donde nací

De la simpleza de mi gente

De su humildad, de su trabajo

De sus ambiciones postergadas

De su silencio, de su amor

Podría hablar de la inmensidad de un amanecer

De la tristeza de un tren partiendo

Llevándose un amigo muy lejos

Quién sabe adonde

Del primer amor, una flor entre las manos

Esperando a la salida del colegio

Un banco de la plaza y el cine los domingos

De todo un mundo d ilusiones

Que el mismo lugar transforma n realidad

O en olvido

Y mi gente, me dio tantas cosas

Como ellos nunca sabrán

Aprendí tanto de mi abuelo arando su tierra

De mi padre trabajando la madera

Del amor de mi madre por nuestra casa

De vivir entre calles de tierra

De compartir la alegría de mis hermanos

De sonar en mil noches perdidas

Con futuros inciertos

Podría hablar de tantas cosas

Del potrero y mi camiseta de fútbol

Del día mas feliz de mi infancia

Cuando los camellos se comieron todo el pasto

Se tomaron toda el agua

Y el negro Baltazar nos dejo un Mecano

Y mis pantalones largos

Y los bailes de estudiantes

Y la escuela secundaria

Y mi primera guitarra

Y Salvador Gangone tocando su violín

Y mi amor eterno por la profesora de matemáticas

Y yo siempre buscando el camino

Siempre buscando el camino

Porque soy el sueño que una vez

Soñaron los míos alcanzar

Porque soy mi pueblo

Con mi pueblo volveré

Yo volveré

Я міг би стільки всього розповісти про місто, де я народився

Про простоту мого народу

Про його скромність, про його працю

Про його відкладені амбіції

Про його мовчання, про його кохання

Я міг би говорити про безмежність сходу сонця

Від смутку поїзда, що відходить

везучи друга далеко

хтозна де

Першого кохання, квітка в руках

Очікування виходу зі школи

Лавка на площі та кіно по неділях

Цілого світу ілюзій

Що ж місце перетворює російську дійсність

або в забуття

І мої люди дали мені стільки всього

як вони ніколи не дізнаються

Я стільки навчився від свого діда, коли орав свою землю

Про те, як мій батько обробив дерево

Про мамину любов до нашого дому

Жити між брудними вулицями

Щоб розділити радість моїх братів

Про мрію в тисячі втрачених ночей

з невизначеним майбутнім

Я міг би говорити про багато речей

Дель Потреро і моя футболка

З найщасливішого дня мого дитинства

Коли верблюди з'їли всю траву

Випили всю воду

А чорний Бальтазар залишив нам Мекано

і мої довгі штани

І учень танцює

І середня школа

і моя перша гітара

І Сальвадор Гангоне грає на скрипці

І моя вічна любов до вчителя математики

І завжди шукаю дорогу

завжди шукає шлях

Бо колись я мрія

Мої мріяли дійти

бо я свій народ

Я повернуся зі своїми людьми

я повернуся