Море - Сергей Крылов

Был тёплый день, и ты пришла на пляж,

Ты в первый раз приехала в тот город,

И это солнце, этот воздух, волн весёлый пляс,

Здесь все невзгоды забываешь скоро,

Как чудный сон, свершилось всё тот час:

Тебе прибой принёс из моря друга.

Он чаровал тебя улыбкою и блеском глаз

И обещал назвать своей супругой.

О море, море — белый парус, чайка над волной,

С ума ты сводишь нас волшебною красой.

Я знаю, навсегда останется теперь с тобой

И пляж тот дикий и горячий твой песок.

Но миг пришёл — закончился роман.

Ты так ждала, с тоскою, уезжая,

Но не пришёл он, ах, слова, ах, сладкий их обман,

Ты поняла, что ты ему теперь чужая.

О море, море — белый парус, чайка над волной,

Там вечно принца ищет юная Ассоль,

Красивый праздник лета под беспечною звездой

И пляж тот дикий и горячий твой песок,

И может быть, настанет день другой,

И ты опять придёшь на этот берег,

И так же весело, играя, будет петь прибой,

Но ты уже прибою не поверишь,

И в летний рай — желанный нежный зной

Мы возвратимся после непогоды,

И вновь он дразнит нас забытою любовью, но

Года ушли, как в море теплоходы.

Був теплий день, і ти прийшла на пляж,

Ти вперше приїхала в те місто,

І це сонце, це повітря, хвиль веселий танець,

Тут усі негаразди забуваєш скоро,

Як чудесний сон, відбулася вся та година:

Тобі прибій приніс із моря друга.

Він чарував тебе усмішкою і блиском очей

І обіцяв назвати своєю дружиною.

Про море, море — біле вітрило, чайка над хвилею,

З розуму ти зводить нас чарівною красою.

Я знаю, назавжди залишиться тепер з тобою

І пляж той дикий і гарячий твій пісок.

Але мить прийшов — закінчився роман.

Ти так чекала, з тугою, їдучи,

Але не прийшов він, ах, слова, ах, солодкий їх обман,

Ти зрозуміла, що ти тепер чужа.

Про море, море — біле вітрило, чайка над хвилею,

Там вічно принца шукає юна Ассоль,

Гарне свято літа під безтурботною зіркою

І пляж той дикий і гарячий твій пісок,

І може бути, настане день інший,

І ти знову прийдеш на цей берег,

І так ж весело, граючи, співатиме прибій,

Але ти вже прибою не повіриш,

І в літній рай — бажана ніжна спека

Ми повернемося після негоди,

І знову він дражнить нас забутою любов'ю, але

Роки пішли, як у море теплоходи.