Паренёк - Сергей Гинзбург

Жил в Одессе славный паренек, да паренек.

Ездил он в Херсон за голубями.

И вдали мелькал его челнок, его челнок

С белыми, как чайка, парусами.

Голубей он там не покупал, не покупал,

Шухарил и лазил по карманам,

Крупную валюту зашибал он, зашибал,

Девочек водил по ресторанам.

Чтоб девочек любить — богатым надо быть,

А богатым быть — а значит вором.

И пошел опять парнишка воровать,

Так и повстречался с прокурором.

Как не воровал, а все-таки попал

За решетку в камеру сырую.

Письма получал, долго их читал.

Думал он, что все еще вернется.

Но однажды славный паренек, тот паренек

Не вернулся в город свой любимый,

И напрасно девушка ждала его, ждала

У причала в платье темно-синем…

Жив в Одесі славний хлопець, та хлопець.

Їздив він у Херсон за голубами.

І вдалині майнув його човник, його човник

З білими, як чайка, вітрилами.

Голубів він там не купував, не купував,

Шухарил і лазив по кишенях,

Велику валюту забивав він, забив,

Дівчаток водив по ресторанах.

Щоб дівчаток любити — багатим треба бути,

А багатим бути — значить злодієм.

І пішов знову хлопчина красти,

Так і зустрівся з прокурором.

Як не крав, а все-таки потрапив

За решітку в камеру сиру.

Листи отримував, довго їх читав.

Думав він, що все ще повернеться.

Але якось славний хлопчина, той хлопчина

Не повернувся в місто свій коханий,

І даремно дівчина чекала на нього, чекала

У причалу в сукні темно-синім…