These Walls - Sera

They built up strong foundations

for a house they made a home,

from stones they carved out of the mountainside.

They filled it with a family,

with noise they fueled the fire,

a haven that was safe from war and life.

And the chapel bells rang out for all the miners and their kin.

If only they could see the state I’m in.

As I’m peeling back the paper,

Layer upon layer,

Stories are still hanging in the air.

And they speak to me of wonder,

The struggle of it all,

Thinking of the ones that went before,

And it’s all here in these walls.

The village streets were empty,

As the snow, it raged outside.

The winter days of 1917.

The house fell sadly silent.

Another missing boy.

We’ll never know the horrors that he’s seen

And the chapel bells rang out for all the soliders and their kin.

If only they could see the state I’m in.

As I’m peeling back the paper,

Layer upon layer,

Stories are still hanging in the air.

And they speak to me of sorrow,

The ruin of it all,

Thinking of the ones that went before,

And it’s all here in these walls.

The builders, long forgotten.

Old occupants, unknown.

But this house is still a home.

I’m standing in the doorway with a paintbrush in my hand,

Trying to make some sweet sense of this place.

The stairs, they may be broken,

And the carpet’s wearing thin,

But a beating heart and soul still remains.

And though the chapel bells no longer ring

And the mine, it makes no sound,

This little house will soon be singing out.

As I’m peeling back the paper,

Layer upon layer,

Stories are still hanging in the air.

And they speak to me of wonder,

The wisdom of it all,

Thinking of the ones that went before,

And it’s all here in these walls.

It’s all here in these walls.

Вони створили міцний фундамент

за будинок, який вони зробили,

з каменів, які вони вирізали зі схилу гори.

Вони наповнили його родиною,

з шумом розпалювали вогонь,

притулок, який був захищений від війни та життя.

І дзвони каплиці залунали для всіх шахтарів та їхніх рідних.

Якби вони могли побачити, в якому я стані.

Коли я відклеюю папір,

Шар за шаром,

Історії все ще висять у повітрі.

І вони говорять мені про подив,

Боротьба всього цього,

Думаючи про ті, що були раніше,

І все це тут, у цих стінах.

Вулиці села були порожні,

Як сніг, він бушував надворі.

Зимові дні 1917 року.

У хаті запала сумна тиша.

Ще один зниклий хлопчик.

Ми ніколи не дізнаємося про жахи, які він бачив

І дзвони каплиці залунали для всіх воїнів та їхніх рідних.

Якби вони могли побачити, в якому я стані.

Коли я відклеюю папір,

Шар за шаром,

Історії все ще висять у повітрі.

І вони говорять мені про печаль,

Руїна всього цього,

Думаючи про ті, що були раніше,

І все це тут, у цих стінах.

Будівельники, давно забуті.

Старі мешканці, невідомі.

Але цей будинок все ще залишається домом.

Я стою на порозі з пензликом у руці,

Намагаюся відчути приємний сенс цього місця.

Сходи, вони можуть бути зламані,

І килим тонкий,

Але б’ється серце та душа все ще залишаються.

І хоча дзвони каплиці більше не дзвонять

А шахта, вона не видає звуку,

Цей маленький будиночок незабаром заспіває.

Коли я відклеюю папір,

Шар за шаром,

Історії все ще висять у повітрі.

І вони говорять мені про подив,

Мудрість усього цього,

Думаючи про ті, що були раніше,

І все це тут, у цих стінах.

Це все тут, у цих стінах.