Le jeu du pendu - Sept, Lartizan

Nos dissensions ne sont qu’des métaphores du jeu du pendu

L'évolution d’nos rapports a rompu les accords qu’on avait conclus

Au fil du temps l’ambiance dans l’air s’est tendue

Maintenant qu’on a l’mors, l’amitié s'évapore dans des sous-entendus

«Many things have changed»

«Old friends start acting strange»

«Many things have changed»

«Friends become strangers»

Affection et déception sont des sentiments voisins

Est-ce que j’sais d’moins en moins reconnaître un mec honnête et sans vice

quand j’en croise un?

Mais l’temps fait tomber trop d’têtes

Mes craintes grandissent à chaque écart

Et mes dents crissent à chaque coup d’frein à main

Les routes se séparent, les espoirs ralentissent

Quand certains brandissent convoitise et dédain

Blessé d’voir qu’plus mes répertoires s’remplissent

Moins j’ai d'égards pour mon prochain

Si vite les événements glissent

Faudrait pas qu’cette histoire finisse à Cochin

J’me replie sur moi-même, du feu j’ai passé l’baptême

C’est plus un jeu y en a si peu qui puissent tenir tête à mon barème

Qu’leur grandeur à mes yeux déclasse sans peine les mille feux des diadèmes

J’suis assez vieux pour voir dans l’cœur de quelqu’un et savoir pourquoi

j’l’aime

Entre potes, on s’aime autant qu’on s’déteste

Les égos s’entrechoquent et pourtant qu’est-ce qu’on s’est pris des vestes

On rêvait d'être une bande de choc et d’vendre le stock, gravés sur la voûte

céleste

Mais tous c’qu’on a gagné c’est d'être condamnés à claper les restes

Même si des illusions doivent tomber, les discussions, les correspondances

Ne sont qu’des S.O.S qu’on lance au-delà des promesses et des convenances

Y a des gouffres d’appréhension à combler

Dieu sait c’qu’on danse pourtant y a pas à tomber

Le long des années on souffre et la tendresse compense

Parfois la foi a sombré, on s’bouffe pour pas affronter c’qu’on pense

Quand on doit fonder un toit et une descendance

Selon un choix sur lequel on peut pas compter

J’veux pas d’bonté et pas d’condescendance

Наші розбіжності - це лише метафори гри в ката

Розвиток наших стосунків порушив домовленості, які ми укладали

З часом настрій у повітрі напружився

Тепер, коли ми маємо трохи, дружба випаровується в натяках

«Багато речей змінилося»

«Старі друзі починають поводитися дивно»

«Багато речей змінилося»

«Друзі стають чужими»

Прихильність і розчарування пов’язані почуття

Чи все менше знаю, як розпізнати чесного і безпорочного хлопця

коли я натраплю на нього?

Але через час падає забагато голів

Мої страхи зростають з кожним розривом

І мої зуби скриплять при кожному натисканні ручного гальма

Дороги розділені, надії повільні

Коли деякі розмахують хітью та зневагою

Боляче бачити, що чим більше заповнюються мої каталоги

Тим менше я поважаю ближнього

Так швидкі події вислизають

Ця історія не повинна закінчуватися в Кочіні

Припадаю на себе, з вогню хрещення пройшов

Це більше гра, тому мало хто може витримати мій масштаб

Що їх велич в моїх очах легко применшує тисячі вогнів тіар

Я достатньо старий, щоб заглянути в чиєсь серце і знати, чому

я це люблю

Між друзями, ми любимо один одного так само сильно, як і ненавидимо один одного

Его стикаються, і все ж, що ми взяли піджаки

Ми мріяли бути ударним гуртом і продавати акції, вигравірувані на склепінні

небесний

Але все, що ми отримали, це бути приреченими їсти залишки їжі

Навіть якщо розвіються ілюзії, дискусії, листування

Це лише S.O.S, які ми надсилаємо поза обіцянками та пристойністю

Є прірви побоювань, які потрібно подолати

Бог знає, що ми танцюємо, але впадати нема на що

З роками страждаємо, а ніжність компенсує

Іноді віра падає, ми їмо, щоб не стикатися з тим, що думаємо

Коли треба зробити дах і потомство

Через вибір, на який ви не можете розраховувати

Я не хочу ласки і ніякої поблажливості