Lafaye - School of Seven Bells

You broke into the fabric as a stranger, Lafaye

And there your heart was taken from you

You had the blood of intuition with a name that branded you

And the familiar unfamiliar would be the only thing you knew

Lafaye, lah, Lafaye

Lafaye, lah, Lafaye

Lafaye, lah, Lafaye

Your birth became a place to seek and relive again

And every death, oh loathe to choose or won’t to lose

You wove a chain of indecision into a cloud that followed you

And with the rain in equal measure, you brought the sun to guide you through

Lafaye, lah, Lafaye

Lafaye, lah, Lafaye

Lafaye, lah, Lafaye

Lafaye, lah, Lafaye

Ти увірвався в тканину як незнайомець, Лафайе

І там у вас забрали серце

У вас була кров інтуїції з ім’ям, яке клеймило вас

А знайоме незнайоме було б єдиним, що ви знали

Лафай, ла, Лафай

Лафай, ла, Лафай

Лафай, ла, Лафай

Ваше народження стало місцем шукати й знову переживати

І кожна смерть, о, ненавиджусь вибирати чи не втрачати

Ви вплітали ланцюжок нерішучості в хмару, яка слідувала за вами

І разом із дощем у рівній мірі ви привели сонце, щоб провести вас

Лафай, ла, Лафай

Лафай, ла, Лафай

Лафай, ла, Лафай

Лафай, ла, Лафай