Мега -

кто ты такой, чтобы учить меня жить?

хочешь — не хочешь, а придётся забыть

обо мне.

я и так намазолил глаза.

расколотой тыквой моя голова

катится вниз.

мне паденье — награда.

себя не вернёшь.

и, поверь мне, не надо

искать ту ладонь, что ласкает затвор.

шутки остыли — здесь бьют в упор.

вот звук, мой друг

говорит, что я достал —

хлопнул дверью и пропал.

сто лет, след в след.

одиночество, постой !

ты играешь не со мной.

для тебя весь белый свет,

нам двоим в нем места нет.

лишь только в глазах твоих свет,

свет… лишь только в глазах сучьих.

сон мой, покой.

киснет небо в проводах,

по ногам ручьями страх.

семь бед — мой цвет.

было время, алым лил

города, что недопил.

масть ушла, обрюзг запрет.

нам двоим в нем места нет.

лишь только в глазах твоих…

свет… лишь только в глазах сучьих.

свет…

атакует мега дом.

в нём родился мега стон.

мега, мега, мегабелым

порошком бьёт спелым, спелым.

не уйти, не убежать,

зацепившись за кровать,

лишь шептать, шептать, шептать…

кто ты, что учишь меня умирать?

время не лечит, ему наплевать.

мир для меня лишь смердящее стойло.

я бросил наживку в кипящее пойло.

хватайте, лижите, глотайте, смакуйте,

тело моё четвертуйте, воруйте.

всё остальное доделает свет.

нам двоим всё равно на земле места нет.

атакует мега дом.

в нём родился мега стон.

порошком бьёт спелым, спелым,

словно небо белым, белым.

не уйти, не убежать,

зацепившись за кровать,

лишь шептать, шептать, шептать:

если любишь, то прощать,

если веришь, то бежать,

если помнишь… нет !

лишь только в глазах твоих…

свет… лишь только в глазах сучьих.

свет…

атакует мега дом.

в нём родился мега стон.

мега, мега, мегабелым

порошком бьёт спелым, спелым,

не уйти, не убежать,

зацепившись за кровать,

лишь шептать, шептать, шептать:

если любишь, то прощать,

если веришь, то бежать,

если можешь, то летать.

мне себя не перегнать.

господи, хочу кричать —

ну за что мне… умирать?

хто ти такий, щоб вчити мене жити?

хочеш - не хочеш, а доведеться забути

про мене.

я і так намазолив очі.

розколотим гарбузом моя голова

котиться вниз.

мені падіння — нагорода.

себе не повернеш.

і, повір мені, не треба

шукати ту долоню, що пестить затвор.

жарти охолонули — тут б'ють упор.

ось звук, мій друже

каже, що я дістав —

грюкнув дверима і пропав.

сто років, слід у слід.

самотність, стривай!

ти граєш не зі мною.

тобі все біле світло,

нам двом у ньому місця немає.

тільки в очах твоїх світло,

світло… тільки в очах сучого.

сон мій, спокій.

кисне небо в проводах,

по ногах струмками страх.

сім бід - мій колір.

був час, червоний лив

міста, що недопив.

масть пішла, обрюзг заборону.

нам двом у ньому місця немає.

тільки в очах твоїх…

світло… тільки в очах сучого.

світло…

атакує мега будинок.

у ньому народився мега стогін.

мега, мега, мегабілим

порошком б'є стиглим, стиглим.

не піти, не втекти,

зачепившись за ліжко,

тільки шепотіти, шепотіти, шепотіти ...

хто ти, що вчиш мене вмирати?

час не лікує, йому наплювати.

світ для мене лише смердюче стійло.

я кинув наживку в кипляче пійло.

хапайте, лижіть, ковтайте, смакуйте,

тіло моє четвертуйте, викрадайте.

все інше доробить світло.

нам двом все одно на землі місця немає.

атакує мега будинок.

у ньому народився мега стогін.

порошком б'є стиглим, стиглим,

наче небо білим, білим.

не піти, не втекти,

зачепившись за ліжко,

лише шепотіти, шепотіти, шепотіти:

якщо любиш, то прощати,

якщо віриш, то бігти,

якщо пам'ятаєш ... ні!

тільки в очах твоїх…

світло… тільки в очах сучого.

світло…

атакує мега будинок.

у ньому народився мега стогін.

мега, мега, мегабілим

порошком б'є стиглим, стиглим,

не піти, не втекти,

зачепившись за ліжко,

лише шепотіти, шепотіти, шепотіти:

якщо любиш, то прощати,

якщо віриш, то бігти,

якщо можеш, то літати.

мені себе не перегнати.

Господи, хочу кричати

ну за що мені... вмирати?