Scattering the Timeweb - Satariel

I made the posture of EIXI

I drew the sign of the southern tower

Awoke in a distant sea of purple and bliss

In a far off corner of a world close, still afar

The stroke of God’s hand upon my brow

A subparticular caress of the universe

As in a fevery dream I meet a greater reality

I took hold of time, by a note in minor b

A ladder of light, seen not by eye but mind

Appearing before me in this grandeur rite

I splinter the frosted web of time with the cup

I leap forward into a history ancient and bygone

In the palm of my hand I read of God’s creation

And in my spine I felt its end

An ever raging pool of unpredictability

I dived and swam on the back of a whale of white noise

In the palm of my hand I read of God’s creation

And in my spine I felt its end

Я прийняв позу EIXI

Я намалював знак південної вежі

Прокинувся в далекому морі фіолетового та блаженства

У далекому куточку світу близько, все ще далеко

Помах Божої руки на моєму чолі

Неособлива ласка всесвіту

Як у гарячому сні, я зустрічаюся з більшою реальністю

Я завоював час за ноти в мінорі

Світла драбина, яку бачить не око, а розум

З’являється переді мною в цьому величному обряді

Чашкою я розриваю матову павутину часу

Я стрибаю вперед у давню і минулу історію

На долоні я читав про Боже створення

І в своєму хребті я відчула його кінець

Постійно бурхливий басейн непередбачуваності

Я пірнав і плавав на спині кита білого шуму

На долоні я читав про Боже створення

І в своєму хребті я відчула його кінець