Дома - Саша Чест

«Нелетная погода».

Меня не будет долго дома.

У восхода солнца.

Нас разделит два слова

«Нелетная погода».

Меня не будет долго дома.

У восхода солнца.

Мой дом — моя крепость,

Но я в нем большая редкость.

Я исчезаю, как приведение.

Дома засыпаю так сладко.

Охраняет берега сна косатка.

Это мой сад и мой расклад здесь.

(У восхода солнца.)

Здесь я сам себе мастер,

Фантаст и дизайнер пространства.

Будто бы новый Пабло Пикассо,

Проснулся и заного нарисовал все.

Семья дома, мы все дети.

Рассвета нити и перемены

Проникают в мои вены.

(У восхода солнца.)

Нас разделило слова

«Нелетная погода».

Меня не будет долго дома.

У восхода солнца.

Голос кричит, жду на острове черной реки.

И как мотыльки догорают огни материка.

Один за одним я чувствую жизнь,

Но дома опять проливные дожди.

И я не спеша нарезаю круги вдоль берега.

И пускай мой дом, он богом забыт.

Я не забуду в нем много родных.

Улицы напомнят о походах былых.

Методом проб, промохов учил жить,

Что бы не для себя, ради семьи.

Ради любви идти на шаг впереди.

Его огни на веки в груди.

(У восхода солнца.)

Над сахалином снова

«Нелетная погода».

Меня не будет долго дома.

У восхода солнца.

У восхода солнца.

У восхода солнца.

Те, кто мне помог взлететь,

И моя свобода здесь.

У восхода солнца.

Я с тобой хочу поделится

Своими ритмами своим сердцем.

Ты либо прими это, либо отвергни это,

Но не уходи от этого, не уходи от этого.

Я вижу с высоты возле восхода родные края

Родные края я вижу с высоты

"Нельотна погода".

Мене не буде довго вдома.

У сходу сонця.

Нас розділить два слова

"Нельотна погода".

Мене не буде довго вдома.

У сходу сонця.

Мій дім моя фортеця,

Але я в ньому велика рідкість.

Я зникаю, як приведення.

Вдома засинаю так солодко.

Охороняє береги сну косатка.

Це мій сад і мій розклад тут.

(У сходу сонця.)

Тут я сам собі майстер,

Фантаст і дизайн простору.

Ніби новий Пабло Пікассо,

Прокинувся і заного намалював усе.

Сім'я вдома, ми всі діти.

Світанку нитки та зміни

Проникають у мої вени.

(У сходу сонця.)

Нас розділило слова

"Нельотна погода".

Мене не буде довго вдома.

У сходу сонця.

Голос кричить, чекаю на острові чорної річки.

І як метелики догоряють вогні материка.

Один за одним я відчуваю життя,

Але вдома знову зливи.

І я не поспішаючи нарізаю кола вздовж берега.

І нехай мій дім, він богом забутий.

Я не забуду в ньому багато рідних.

Вулиці нагадають про походи колишні.

Методом проб, промахів вчив жити,

Що не для себе, заради сім'ї.

Заради кохання йти на крок попереду.

Його вогні на віки в грудях.

(У сходу сонця.)

Над сахаліном знову

"Нельотна погода".

Мене не буде довго вдома.

У сходу сонця.

У сходу сонця.

У сходу сонця.

Ті, хто мені допоміг злетіти,

І моя свобода тут.

У сходу сонця.

Я з тобою хочу поділитися

Своїми ритмами своїм серцем.

Ти або прийми це, або відкинь це,

Але не йди від цього, не йди від цього.

Я бачу з висоти біля сходу рідні краї

Рідні краї я бачу з висоти