Monadh - Saor

A darkling violet, fringed anew

With light that on the mountains soar

A dusky flame on tranquil shores;

Kindling the summits as they grow

In audience to the skies that call

Ineffable in rest and all

The hills slipped over each on each

Till all their changing shadows died

Темно-фіолетовий, знову з бахромою

Зі світлом, що над горами витають

Похмуре полум’я на тихих берегах;

Розпалюйте вершини, коли вони ростуть

У аудиторії до небес, які кличуть

Невимовний у решті й усе

Пагорби прослизали кожен на кожному

Поки не померли всі їхні мінливі тіні