Sentados en un árbol - Sandoval

Sin querer pudimos tocar las estrellas

Y sin querer juntamos las manos sin piedras

Dimos pasos

Caminando entre tierra y el fuego

Y estamos sentados en el tronco de un árbol sin miedo

Y hoy le pido a la luna que baje

Llegar a tocarla y que me de inspiracion

Decir 100 palabras sin pensar en nada

Decir quien soy yo

Sin querer estamos volando entre niebla

Y sin querer dejamos al tiempo en espera

Queda intacto aquel beso que casi nos damos

Y sigo esperando que algun día podamos lograrlo

Y hoy le pido a la luna que baje

Llegar a tocar y que me de inspiracion

Decir 100 palabras sin pensar en nada

Decir quien soy yo

Y platicarle al aire que respiras

Que lloro en tus ojos

Y que hablo en tu voz

Que cambio miradas por una espèranza

De nostalgia e inspiracion

Y así, sentir que eres parte del jardín

En el que existen dos flores para ti

Que han visto vivir a las ramas que no nacen

En la cuna de lo que algún día fue

Y la lluvia que me empapa, que nos moja

La raiz de nuestro ser, te siento mas cerca

Y hoy le pido a la luna que baje

Llegar a tocar y que me de inspiracion

Decir 100 palabras sin pensar en nada

Decir quien soy yo

Y platicarle al aire que respiras

Que lloro en tus ojos

Y que hablo en tu voz

Que cambio miradas por una espèranza

De nostalgia e inspiracion

Ми ненавмисно могли доторкнутися до зірок

І ми ненароком без каміння склали руки

ми зробили кроки

Ходьба між землею і вогнем

А ми без страху сидимо на стовбурі дерева

А сьогодні я прошу місяць зійти

Доторкніться до нього та надихайтеся

Скажіть 100 слів, не думаючи ні про що

Скажи хто я

Ми ненавмисно летимо крізь туман

І не бажаючи залишати час на очікуванні

Той поцілунок, який ми ледь не подарували один одному, залишився неушкодженим

І я продовжую сподіватися, що одного дня ми зможемо це зробити

А сьогодні я прошу місяць зійти

Простягни руку, щоб доторкнутися та надихнути мене

Скажіть 100 слів, не думаючи ні про що

Скажи хто я

І розмовляти з повітрям, яким дихаєш

що я плачу в твоїх очах

І що я говорю твоїм голосом

Те, що я змінююсь, шукає надію

Від ностальгії та натхнення

І тому відчуй, що ти є частиною саду

В якому тобі дві квітки

Хто бачив гілки, що не народжуються вживу

У колисці того, що колись було

І дощ, що мочить мене, що мочить нас

Корінь нашого буття, я відчуваю тебе ближче

А сьогодні я прошу місяць зійти

Простягни руку, щоб доторкнутися та надихнути мене

Скажіть 100 слів, не думаючи ні про що

Скажи хто я

І розмовляти з повітрям, яким дихаєш

що я плачу в твоїх очах

І що я говорю твоїм голосом

Те, що я змінююсь, шукає надію

Від ностальгії та натхнення