Let Us Not Forget - Sami Yusuf

Let us not forget who we are, whence we came, where we shall go;

Let us not forget that pre-eternal day when we bore witness,

Bore witness to His Lordship with a resounding yea,

Which does still echo under the vaults of the celestial realm.

Let us not forget the intimacy of the Beloved’s embrace,

The warmth of Her bosom when we in union were.

We have now fallen and forgotten who we are,

Wandering on earth with no compass in hand.

But we can remember, so let us not forget.

Let us not forget that although cast in this lowly world,

Although blinded by veils of neglect and heedlessness,

Although forgetfulness our second nature has become,

We are placed here on earth to remember and can remember.

Let us not forget then to remember our Origin and End,

To remember who we really are as we make this journey of earthly life.

Не забуваймо, хто ми, звідки прийшли, куди підемо;

Не забуваймо того передвічного дня, коли ми свідчили,

Засвідчуйте Його светлість із голосним "так",

Що й досі відлунює під склепіннями небесного царства.

Не забуваймо інтимність обіймів Коханого,

Тепло Її лона, коли ми в союзі були.

Зараз ми впали і забули, хто ми,

Блукання по землі без компаса в руці.

Але ми можемо пам’ятати, тому не забувайте.

Давайте не забувайте, що, хоча й кинуті в цей низький світ,

Хоча засліплений завісою нехтування та неуважності,

Хоча забудькуватість стала нашою другою природою,

Ми розміщені тут, на землі, щоб пам’ятати і можемо пам’ятати.

Не забудьмо пам’ятати про своє походження і кінець,

Пам’ятати, хто ми є насправді, коли робимо цю подорож земного життя.