Till We Meet Again - Samael

To those whom I miss,

And to those would miss me Life is short, but long in the living

Going forth on the uncertain paths of the future

Seeking an outlet, a path, in vain

There where that tunnel so familiar

And that wall banishing the light

Stifling forever the hope of a better day

Curs"d be she who gave me birth

Prisoner of life, I await my deliverance

I am weary of the struggle for chimeras

Of sensing the weight of time, past and future

I began my descent as from that first day

This night shall be mine, that of the great leap

There will be a war, a key, a door

Faced with the dilemma of the cord

Short are the paths which lead me to the tomb

Drunk with eternity I topple the chair beneath my feet

The phobia of the infinite is speedily replaced by darkness

This profound and absolute darkness

Which I have dreamed of for so long

Тим, за ким я сумую,

А для тих, хто сумує за мною, життя коротке, але довге в житті

Рухатися невизначеними стежками майбутнього

Марно шукати вихід, шлях

Там, де той тунель такий знайомий

І ця стіна, що проганяє світло

Назавжди глушить надію на кращий день

Проклята та, що мене народила

В’язень життя, я чекаю свого визволення

Я втомився боротьбою за химери

Відчути вагу часу, минулого й майбутнього

Я почав спуск з того першого дня

Ця ніч буде моєю, ніч великого стрибка

Буде війна, ключ, двері

Зіткнувся з дилемою шнура

Короткі шляхи, що ведуть мене до гробу

П’яний вічністю я перекидаю крісло під ногами

Фобія безмежного швидко змінюється темрявою

Ця глибока і абсолютна темрява

Про яку я так давно мріяв