A Hair on the Head of John the Baptist - Saltillo

Ophelia:

(…) Their perfume lost, take these again;

for to the noble mind.

Rich gifts wax poor when givers prove unkind.

There, my lord.

Hamlet:

Are you honest?

Ophelia:

My lord?

Hamlet:

Are you fair?

Ophelia:

What means your lordship?

(…)

Hamlet:

I did love you once.

Ophelia:

Indeed, my lord, you made me believe so.

Hamlet:

(…) I loved you not.

Ophelia:

I was the more deceived.

Hamlet:

Get thee to a nunnery!

Why wouldst thou be a breeder of sinners?

(…

) We are arrant knaves all;

believe none of us.

Go thy ways to a nunnery.

Ophelia:

O, help him, you sweet heavens!

Hamlet:

If thou dost marry, I’ll give thee this plague for thy dowry: be thou as chaste

as ice, as pure as snow, thou shalt not escape calumny.

(…) Or if thou wilt

needs marry, marry a fool;

for wise men know well enough what monsters you make

of them.

(…) Hair on the head of John the Baptist.

(x3)

(…) Hair on the head of John the Baptist.

(?)

(…) Hair on the head of John the Baptist.

Oh God!

Hamlet:

(…) I loved you not.

Queen:

Thou know’st 'tis common: all that lives must die,

Passing through nature to eternity.

Hamlet:

Ay, madam, it is common.

Queen:

If it be,

Why seems it so particular with thee?

Hamlet:

Seems, madam?

nay, it is, I know not «seems.»

(…) seem,

For they are actions that a man might play;

But I have that within (…)

(…) Hair on the head of John the Baptist.

(?)

(…) Hair on the head of John the Baptist.

Oh God!

(Both lines: x4)

Henry V:

So, when this loose behavior I throw off

And pay the debt I never promised,

By how much better than my word I am,

By so much shall I falsify men’s hopes;

I’ll so offend, to make offence a skill;

Redeeming time when men think least I will.

Judas, (?)

Prince:

For worms, (…) fare thee well, great heart.

(…)

Adieu, and take thy praise with thee to heaven!

Thy ignominy sleep with thee in the grave,

But not remember’d in thy epitaph!

Gertrude:

This bodiless creation ecstasy

Is very cunning in.

Hamlet:

Ecstasy?

Hamlet:

I must be cruel, only to be kind;

Thus bad begins, and worse remains behind.

Henry V:

Presume not that I am the thing I was,

For God doth know, so shall the world perceive,

That I have turn’d away my former self;

So will I those that kept me company.

Офелія:

(…) Їх парфуми втрачені, візьміть їх знову;

для благородного розуму.

Багаті подарунки стають бідними, коли дарувальники виявляються недобрими.

Ось, мій пане.

Гамлет:

ти чесний?

Офелія:

Мій Лорд?

Гамлет:

Ви справедливі?

Офелія:

Що означає ваша светлість?

(…)

Гамлет:

Колись я вас любив.

Офелія:

Справді, мій пане, ви змусили мене повірити в це.

Гамлет:

(...) Я не любив тебе.

Офелія:

Я був тим більше обманутим.

Гамлет:

Візьміть вас у жіночий монастир!

Чому ти маєш бути розводником грішників?

(…

) Усі ми завзяті підступники;

не вір нікому з нас.

Іди до монастиря.

Офелія:

О, допоможи йому, милі небеса!

Гамлет:

Якщо ти вийдеш заміж, я дам тобі цю мору за твоє придане: будь цнотний

як лід, чистий, як сніг, ти не уникнеш наклепу.

(…) Або якщо бажаєте

потрібно вийти заміж, вийти заміж за дурня;

бо мудрі люди досить добре знають, яких монстрів ви створюєте

їх.

(…) Волосся на голові Івана Хрестителя.

(x3)

(…) Волосся на голові Івана Хрестителя.

(?)

(…) Волосся на голові Івана Хрестителя.

О, Боже!

Гамлет:

(...) Я не любив тебе.

королева:

Ти знаєш, що це звичайне: все, що живе, має померти,

Проходження через природу у вічність.

Гамлет:

Так, пані, це часто.

королева:

Якщо так буде,

Чому з тобою це здається таким особливим?

Гамлет:

Здається, пані?

ні, це так, я знаю, не «здається».

(…) здається,

Бо це дії, в які може грати чоловік;

Але в мене це є в межах (...)

(…) Волосся на голові Івана Хрестителя.

(?)

(…) Волосся на голові Івана Хрестителя.

О, Боже!

(Обидва рядки: x4)

Генріх V:

Тож, коли цю вільну поведінку я скидаю

І сплатити борг, який я ніколи не обіцяв,

Наскільки я кращий за своє слово,

Настільки я обманю надії людей;

Я буду так образити, зробити образу навичкою;

Викупляю час, коли чоловіки найменше думають про мене.

Юда, (?)

принц:

Бо черв’яки, (…) прощай, велике серце.

(…)

Прощай, і візьми свою хвалу з собою до неба!

Позор твій спить з тобою в могилі,

Але не згадується в твоїй епітафії!

Гертруда:

Це безтілесне творення екстазу

Дуже хитрий.

Гамлет:

Екстазі?

Гамлет:

Я повинен бути жорстоким, лише щоб бути добрим;

Так починається погане, а гірше залишається позаду.

Генріх V:

Не припускайте, що я — те, ким був,

Бо знає Бог, і світ побачить,

Те, що я відвернувся від свого колишнього;

Так само буду й із тими, хто складав мені компанію.