La sagesse d'un fou - Sake

Putain j’crois bien que j’deviens fou, y’a des matins je sais plus trop si j’ai

bien toute ma tête

C’est pas l’de-ble en bas d’chez moi mais y’a un souk pas net

Des fois j’aimerais changer de planète à l’aide d’un coup d’baguette

Bien obligé d’taper la semaine avec un bout d’plaquette

Sache qu'à leurs yeux j’me fous d'être classé comme un blaireau garçon

Je me confronte tous les matins aux mêmes interrogations

J’rêve pas d’ce paquet de meuf, champagne, caviar et pavés d’bœuf

Le rap ça m’offre à peine de quoi m’payer une paire de baskets neuves

Pas l’envergure d’un mec gonflé aux hormones de ch’vaux

J'évite d’en faire trop, moi j’suis conscient du bonhomme que j’vaux

Pas très bon nageur, j’suis pas fier de l’avouer

Comme l’impression de m'être noyé à deux-trois mètres de la bouée

Pas prêt d’me la jouer, pas trop l’genre de la famille

Ils parlent de faire du blé quand moi j’patauge dans la farine

La vie est pleine de gens qui rêvent de pouvoir toucher l’gros lot

Frelot, j’veux pas finir la mienne au bar comme tous ces prolos

Ma joie m’balafrait, j’vois mon état s’aggraver

J’laisse 30 cadavres de bédo dans une tasse à café

C’est pas Baltimore pourtant ils s’prennent tous pour Marlo Stanfield

Je m’en sortirais pas si j’devais compter les charlots d’cette ville

Va savoir pourquoi j’aime autant regarder la pluie tomber

Le cœur malade, il m’reste beaucoup d’crevasses à lui combler

Si t’as un chemin pour faire tourner la manivelle, prends-le

Moi j’ai l’moral qui passe l’hiver en parisienne banlieue

Félicitations

Je pense que la folie doit être une forme de sagesse

Que les techniques de somnanbulisme

Je n’ai jamais su voler

Est-ce une forme de sagesse?

Les êtres les plus riches ont bien souvent les poches trouées

En fin d’compte, peut-être qu’un jour je me réveillerai

Je n’ai jamais su voler mais ce jour-là ce sera la première chose que

j’réessayerai

Ici ça ne pense qu'à sens unique

Ce n’sont pas des modèles de vie qu’on nous propose mais des techniques de

somnambulisme

Une promotion et t’voilà partenaire

Félicitations, en place du cœur t’auras bientôt la dernière carte mère

Chaque matin je me lève et j’fais les 100 pas

Je lui fais prendre une douche puis mon corps part travailler sans moi

J’sais pas si j’deviens fou mais hors de moi j’reste

Quand j’vois la normalité de l’homme, je m’dis que la folie doit être une forme

de sagesse

Et quand j’ressens la force du manque

Je rêve de brûler tout c’que j’possède et m’assoir sur les tapis d’cendres

encore fumantes

N’ai pas la gorge nouée dans ce décor brouillé

Les êtres les plus riches ont bien souvent les poches trouées

Pourquoi m’accrocher à c’monde terne et insipide?

Je veux oser tenter d’approcher les frontieres de l’infini

Si j’suis un fou, je suis un fou sincère, j’crois qu’on est tous un zeste

C’qu’on appelle vivre, c’est peut-être la dernière couche d’un rêve

Tu t’es cru sacro-saint

Quand j’vois ce type en train de parler seul j’me dis que ce sera p’t-être toi

ou moi le prochain

Est-ce qu’il est fou ou bien est-ce nous qui l’sommes?

Ou est-ce peut-être juste que ce n’est pas la même chaîne au cou que nous qu’il

porte

Moi j’ai un doute sincère, souvent je vois qu’cette vie est comme la dernière

couche d’un rêve

Bon, bref, à mon réveil peut-être que je comprendrai c’que je raconte

Que j’arrêterai de répéter ce qu’on m’a appris

Qu’il n’y aura plus de langages pour exprimer ce que je ressens

Lorsque mon âme plonge un court instant dans les mystères de la vie

J’serai peut-être aveugle et puis c’est mieux comme ça

Parce que mes yeux ne me permettent pas d’voir, je n’aperçois que c’tas d’ombres

Peut-être qu'à mon réveil j’y verrai mieux comme toi

En attendant je n’suis qu’un residant de la caverne de Platon

Je pense que l’on s’efforce d'être à l’abri du songe

Que l’on croit vivre mais qu’on ne s’accroche qu'à des illusions

En fin d’compte, peut-être qu’un jour je me réveillerai

Je n’ai jamais su voler mais ce jour-là ce sera la première chose que

j’réessayerai

Paroles rédigées et annotées par la communauté française de Rap Genius

Блін, я думаю, що я божеволію, бувають ранки, які я не знаю, чи бувають

ну вся моя голова

Це не де-бле внизу мого будинку, але там нечистий базар

Іноді мені хотілося б змінити планети одним помахом палички

Добре зобов'язаний набрати тиждень з шматком таблички

Знайте, що в їхніх очах мене не цікавить, що мене класифікують як хлопчика-борсука

Щоранку я стикаюся з тими ж питаннями

Я не мрію про цю упаковку дівчат, шампанського, ікри та яловичих стейків

Реп ледве дає мені стільки, щоб заплатити за нову пару кросівок

Не зріст чоловіка, накачаний кінськими гормонами

Я уникаю занадто багато, я усвідомлюю людину, якої варту

Не дуже хороший плавець, я не пишаюся в цьому

Таке відчуття, ніби я потонув за два-три метри від буя

Не готовий зіграти мені це, не зовсім так сім’я

Вони говорять про виготовлення пшениці, коли я барахтаю

Життя повне людей, які мріють виграти джекпот

Фрелот, я не хочу закінчувати своє в барі, як усі ці пролі

Моя радість шрамує мене, я бачу, як мій стан погіршується

Я залишаю 30 трупів бедо в чашці кави

Це не Балтімор, але всі вони думають, що вони Марло Стенфілд

Я б не встиг, якби мені довелося рахувати шарлот цього міста

Хто знає, чому я так люблю дивитися на дощ

Серце хворе, мені ще багато тріщин заповнити

Якщо у вас є спосіб повернути кривошип, візьміть його

Я маю моральний дух, що проводить зиму в паризькому передмісті

Вітаю

Я думаю, що божевілля має бути формою мудрості

Це техніка лунатизму

Я ніколи не вмів літати

Чи це форма мудрості?

Найбагатші люди часто мають дірки в кишенях

Зрештою, можливо, колись я прокинуся

Я ніколи не вмів літати, але цей день буде першим

Я спробую ще раз

Тут він думає тільки в одну сторону

Це не моделі життя, які нам пропонують, а техніки

сомнамбулізм

Підвищення по службі і ви партнер

Вітаємо, замість серця у вас скоро буде остання материнська плата

Щоранку я встаю і роблю 100 кроків

Я обливаю її душем, тоді моє тіло починає працювати без мене

Я не знаю, чи я збожеволію, але поза собою я залишаюся

Коли я бачу нормальний характер людини, я кажу собі, що божевілля має бути формою

мудрості

І коли я відчуваю силу нестачі

Я мрію спалити все, що маю, і сидіти на попеляних килимах

досі курять

Нехай вам горло не захлинеться в цій заплутаній декорації

Найбагатші люди часто мають дірки в кишенях

Навіщо чіплятися за цей нудний і несмачний світ?

Хочеться наважитися спробувати наблизитися до меж нескінченності

Якщо я божевільний, то я щирий божевільний, я думаю, що ми всі пристрасті

Те, що ми називаємо живим, можливо, це останній шар мрії

Ти вважав себе священним

Коли я бачу, що цей хлопець говорить наодинці, я думаю, що, можливо, це будеш ти

або я наступний

Він божевільний чи ми?

А може, це просто не такий ланцюг на шиї, як у нас?

двері

Щиро сумніваюся, часто бачу, що це життя ніби останнє

шар мрії

Ну, у всякому разі, коли я прокинуся, можливо, я зрозумію, що говорю

Що я перестану повторювати те, чого мене вчили

Що більше не буде мов, щоб висловити те, що я відчуваю

Коли моя душа ненадовго занурюється в таємниці життя

Я можу бути сліпим, і тоді так буде краще

Бо мої очі не дають мені бачити, я бачу лише тіні

Можливо, коли я прокинуся, я буду бачити краще, як ти

А поки що я просто мешканець печери Платона

Я думаю, що ми прагнемо бути без мрій

Ми віримо, що живемо, але тримаємося лише за ілюзії

Зрештою, можливо, колись я прокинуся

Я ніколи не вмів літати, але цей день буде першим

Я спробую ще раз

Тексти, написані та анотовані французькою спільнотою Rap Genius