Lost to Time - Saints Never Surrender

To the fore.

Strike iron while it’s hot.

I won’t let this shape me anymore, no.

Warmth and candor fill me once again.

Even so, the deceitful path takes devotion.

Assurance is on my side.

I walk fortified.

Who’s to say we’re moving in the right direction.

We have surely taken steps forward, but it seems our strides have turned to

stumbles.

Who is to say we are moving in the right direction?

For every answer I find,

three more questions arise.

Three more people I leave behind.

Let me find my steady foot, and when a wall stands in my path I will not give

it sight of my back.

These destructions are my enemies.

They will suffer, you will suffer.

Crumbling under my will.

I’ve been thrown back.

Seeing myself detached.

Further than ever.

It will take more than efforts to turn this distance into progress.

When walls stand in my path I will not turn.

Let’s push against the current.

Don’t meet me half way.

This trip is mine to take.

На перший план.

Бий залізо, поки воно гаряче.

Я більше не дозволю цьому формувати мене, ні.

Теплота і відвертість знову наповнюють мене.

Незважаючи на це, брехливий шлях вимагає відданості.

Впевненість на мому боці.

Я ходжу укріплений.

Хто скаже, що ми рухаємося в правильному напрямку.

Ми, безперечно, зробили кроки вперед, але, здається, наші кроки повернулися в бік

спотикається.

Хто скаже, що ми  рухаємося в правильному напрямку?

На кожну відповідь, яку я знаходжу,

виникає ще три питання.

Ще трьох людей я залишаю позаду.

Дозволь мені знайти свою стійку ногу, і коли стіна стане на моєму шляху, я не дам

це вид мою спину.

Ці руйнування є моїми ворогами.

Вони будуть страждати, ви будете страждати.

Кришиться під моєю волею.

Мене відкинули назад.

Бачу себе відстороненим.

Далі, ніж будь-коли.

Щоб перетворити цю відстань у прогрес, знадобиться більше, ніж зусилля.

Коли на моєму шляху стоять стіни, я не зверну.

Давайте протистояти течії.

Не зустрічай мене на півдорозі.

Цю поїздку – я взяти.