Song from the Highest Tower - Sabaoth

I have waited so long,

That at length I forget

And leave unto heaven

My fear and regret

A sick thirst

Darkens my veins.

Let it come, let it come!

The season we can love!

So the green field, to oblivion falls, overgrown, flowering,

With incense and weeds and the cruel noise of dirty flies.

Let it come, let it come!

The season we can love!

I loved the desert, burnt orchards

Tired old shops, warm drinks.

I dragged myself through stinking alleys

And with my eyes closed

I offered myself to the sun

The god of fire

Я так довго чекав,

Це надовго я забуваю

І піти на небо

Мій страх і жаль

Хвороблива спрага

Темніє мої вени.

Хай приходить, хай приходить!

Сезон, який ми можемо любити!

Так поле зелене, в безпам’ять падає, заросло, квітуче,

З пахощами та бур’янами та жорстоким шумом брудних мух.

Хай приходить, хай приходить!

Сезон, який ми можемо любити!

Я любив пустелю, спалені фруктові сади

Втомлені старі магазини, теплі напої.

Я волочився смердючими провулками

І з заплющеними очима

Я запропонував себе сонцю

Бог вогню