Лежачие камни - Сабака

Долго искали следы

В отверстии чёрной дыры

Тех, кто был впереди

Космической пустоты.

Заведомо знали ответ

Вопросов всех этих планет.

На сколько нас хватит теперь,

С учётом всех наших потерь?

Мечты сменились на мечты,

Хотя и врут «В Воде Концы», наверно?

Так действуй!

Кровь закипела, запеклась,

Когда причалил наш баркас красиво,

В последний раз.

Осколки луны, лежачие камни,

Где мы?

Стой здесь!

Я никуда не денусь.

Стой здесь!

Я никуда не денусь.

Осколки луны, лежачие камни,

Где мы?

Стой здесь!

Я никуда не денусь.

Стой здесь!

Я никуда не денусь.

По прежнему и ни к чему мы слушали тишину,

Тех, кто был у руля космического корабля.

Заведомо знали ответ вопросов всех этих планет.

На сколько нас хватит теперь с учётом наших потерь?

Довго шукали сліди

В отворі чорної діри

Тих, хто був попереду

Космічні порожнечі.

Свідомо знали відповідь

Питання всіх цих планет.

На скільки нас вистачить тепер,

З урахуванням усіх наших втрат?

Мрії змінилися на мрії,

Хоча й брешуть «У Воді Кінці», мабуть?

Так дій!

Кров закипіла, запеклася,

Коли причалив наш баркас гарно,

В останній раз.

Уламки місяця, лежачі камені,

Де ми?

Стій тут!

Я нікуди не подінуся.

Стій тут!

Я нікуди не подінуся.

Уламки місяця, лежачі камені,

Де ми?

Стій тут!

Я нікуди не подінуся.

Стій тут!

Я нікуди не подінуся.

Як і раніше, і до чого ми слухали тишу,

Тих, хто був біля керма космічного корабля.

Наперед знали відповідь питань всіх цих планет.

На скільки нас вистачить тепер із врахуванням наших втрат?