Josephine Sleeper -

Sweet Josephine

Collapsed against the wooden wall

And no one could hear

All the poems she read to him

Barefeet and all

Every splinter a different dream

Josephine never slept

She denied it all

In the night — she would rage against the heaven

Silently — slide across the dust and rubble

Where he lay — open doors like words are spoken

Still her fears — She has sealed this room forever

She had a love for death

It was the taste of it

In every single breath

Where he would sing a song to live

With many hours left

And countless sorrow too

She could not feel bereft

And still she lost it all to him

Always at war with night

That brought the walls too close

As when the days took flight

And trembling legs were still too strong

She could not weep for him

But touch him through the wall

He might be listening

And they would lay together

It’s all the same to her

For she had waited much too long

There was a crack in the bed

Where Josephine Sleeper hid away

And no one could see

Whatever games she would play there

And she would pretend

Those were his fingers that she felt

One final sigh

And they would touch death

All gone now — all her lust and love forgiven

Josephine — fold around her own endeavours

She’d cast herself

Down unto the floor

All to feel his breath again

Warm against her neck

Sweet Josephine

There are no dreams for her

Fingers braded through eachother

She sings a lullaby

He cannot hear

And throws her arms around

Dancing with her only lover

It’s what she cannot feel

That frightens her

The things she might reveal

Stirring up the darkness of him…

Мила Жозефіна

Розвалився об дерев'яну стіну

І ніхто не чув

Усі вірші, які вона йому читала

Босоніж і все

Кожен осколок різна мрія

Жозефіна ніколи не спала

Вона все це заперечувала

У ночі — вона лютувала проти неба

Безшумно — ковзайте по пилюці й уламках

Там, де він лежав — відкриті двері, наче промовлені слова

Усе ще її страхи — вона назавжди запечатала цю кімнату

Вона любила смерть

Це був смак

У кожному подиху

Де він співає пісню, щоб жити

Залишилося багато годин

І незліченну скорботу теж

Вона не могла відчувати себе позбавленою

І все-таки вона все це втратила для нього

Завжди у війні з ніччю

Це надто наблизило стіни

Як коли дні летіли

А тремтячі ноги були ще надто сильні

Вона не могла плакати за ним

Але торкніться його крізь стіну

Він, можливо, слухає

І лежали б разом

Для неї це все одно

Бо вона надто довго чекала

У ліжку пролунав тріск

Де сховалася Джозефіна Сліпер

І ніхто не бачив

У які б ігри вона там не грала

І вона б прикинулася

Це були його пальці, які вона відчувала

Останнє зітхання

І доторкнулися б до смерті

Тепер усе зникло — її хіть і любов прощені

Жозефіна — згорнути свої власні зусилля

Вона кинула себе

Вниз на підлогу

Все для того, щоб знову відчути його подих

Тепло до її шиї

Мила Жозефіна

Для неї немає мрій

Пальці стиснуті один через одного

Вона співає колискову

Він не чує

І розводить руками

Танці зі своїм єдиним коханцем

Це те, що вона не відчуває

Це її лякає

Те, що вона може відкрити

Розбурхаючи темряву його...