Никогда - Руслан Алехно

Знаешь я, все так же помню пустой вокзал,

И те слова, что тогда сказал,

О том, что лучшее впереди.

Вот и все, у каждой сказки есть свой финал,

Никто другого не обещал,

И нужно было скорей уйти.

Никогда, никогда не вернуться назад,

Мне тебя не понять, не простить.

И летят поезда, унося нас туда,

Где мы сможем друг друга забыть.

Было все, но нам хотелось другой судьбы,

И не заметили счастья мы.

Пытались звезды с небес достать.

Не вдвоем, и в этом нет ничьей вины,

Мы просто разные видим сны,

И нужно вовремя отпускать.

Никогда, никогда не вернуться назад,

Мне тебя не понять, не простить.

И летят поезда, унося нас туда,

Где мы сможем друг друга забыть.

…Никогда…

…Не вернуться…

…Никогда…

…Не простить…

…Никогда…

Никогда, никогда не вернуться назад,

Мне тебя не понять, не простить.

И летят поезда, унося нас туда,

Где мы сможем друг друга забыть.

Знаєш я, все так само пам'ятаю порожній вокзал,

І ті слова, що тоді сказав,

Про те, що краще попереду.

От і все, у кожної казки є свій фінал,

Ніхто іншого не обіцяв,

І треба було швидше піти.

Ніколи, ніколи не повернутися назад,

Мені тебе не зрозуміти, не пробачити.

І летять поїзди, несучи нас туди,

Де ми зможемо один одного забути.

Було все, але нам хотілося іншої долі,

І не помітили щастя ми.

Намагалися зірки з небес дістати.

Не вдвох, і в цьому немає нічиєї провини,

Ми просто різні бачимо сни,

І треба вчасно відпускати.

Ніколи, ніколи не повернутися назад,

Мені тебе не зрозуміти, не пробачити.

І летять поїзди, несучи нас туди,

Де ми зможемо один одного забути.

…Ніколи…

…Не повернутися…

…Ніколи…

…Не пробачити…

…Ніколи…

Ніколи, ніколи не повернутися назад,

Мені тебе не зрозуміти, не пробачити.

І летять поїзди, несучи нас туди,

Де ми зможемо один одного забути.