Scarecrow - Rupert Hine, David Maciver

Take a beanpole that has felt the seasons change

He’s known the wind against its face

And place it firmly on the softest ground

Throw around the pole a cloak of patterns curious

That catch the sun

And turn the eye away from what is true

Paint upon its face a smile

That never questions why

And crown it with a high hat made of straw

And when the evening creeps into your eyes

You leave it for the world to see

This sad reflection name it vanity

Hear the voices talking

Though their lips are barely moving

Yet their words are cutting quick

To find the softest ground

Twisting in their broken flight

To catch the dreams you cast aside

To bring them once again before your eyes

Raise the Scarecrow to their lips

That stiffen

And then turn away

To leave you thankful

Breathless if alone

And though you are too real to disappear

You sink again into your bones

And leave the Scarecrow to the World

Take a beanpole that has felt the seasons change

He’s known the wind against its face

And place it firmly on the softest ground

Throw around the pole a cloak of patterns curious

That catch the sun

And turn the eye away from what is true

In its hands you place your bitter tears

Its legs will be your broken dreams

Swaying from the gibbert of contempt

And when you seek for gentle words

You’ll find its shadow reappears

To shield you from

The tenderness of love

Візьміть бібполе, який відчув зміну пір року

Він знає вітер проти його обличчя

І міцно покладіть його на найм’якшу землю

Накиньте навколо стовпа плащ із цікавих візерунків

Що ловить сонце

І відверни очі від правди

Намалюйте на його обличчі посмішку

Це ніколи не ставить питання чому

І увінчати його високим капелюхом із соломи

І коли вечір заповзає в очі

Ви залишаєте це для всього світу

Це сумне відображення називають марнославством

Чути розмову голосів

Хоча їхні губи ледве ворушаться

Але їхні слова ріжуть швидко

Щоб знайти найм’якшу землю

Звиваючись у своєму зламаному польоті

Спіймати мрії, які ви відкинули

Щоб знову поставити їх перед очима

Піднесіть Опудало до їхніх губ

Що застигнути

А потім відвернутися

Щоб залишити вас вдячними

Задихаючись, якщо один

І хоча ти занадто реальний, щоб зникнути

Ти знову западаєш у свої кістки

І залиште Опудало світу

Візьміть бібполе, який відчув зміну пір року

Він знає вітер проти його обличчя

І міцно покладіть його на найм’якшу землю

Накиньте навколо стовпа плащ із цікавих візерунків

Що ловить сонце

І відверни очі від правди

У його руки ти кладеш свої гіркі сльози

Його ноги стануть вашими розбитими мріями

Похитуючись від гіберта презирства

І коли шукаєш ніжних слів

Ви побачите, що його тінь знову з’являється

Щоб захистити вас від

Ніжність любові