The Wise in the Desert - RPWL

Here in the desert where no waters flow, I will rejoice in life

Here where the days are long and the nights are cold

I feel the hunger of my mind

Every day when the sun passes by, burning every lie away

Every night I watch the moon crossing the crystal sky

Listening to what I say

II.

The silenced song

I didn’t do so bad

As I was with mankind

Felt no sympathy, felt no anger

Among all those blinded minds

See them washing their hands

Off the bad things they have done

See them asking for forgiveness

So that they’re pure after they’re gone

Together they are gathered

Just flocks of silly sheep

Waiting for a leader

Never sowing as they reap

And they call their game religion

Maximum comfort in their lives

And if someone is not with them

He will surely feel the knife

I couldn’t find an open mind

Don’t know what was going on

I was singing out my words

Just like a silenced song

You can see me as a cloud

Between the seas of our life

See me fly over the mountains

Bring together what’s alike

But who is left to drink the thruth

Who is left to eat the words

When they forgot how once they thirsted

And this song remains unheard

All that’s left is my awareness

A beacon anchored deep inside

And thus I’m sitting here with you

Tied to this dryland, tied to my life

Watch me as I drift 'cross this desert

So thirsty and so pure

I am weary of my wisdom

I have to tell of I’m sure

You can see me as a cloud

Between the seas of our life

See me fly over the mountains

Bring together what’s alike

But who is left to drink the thruth

Who is left to eat the words

When they forgot how once they thirsted

And this song remains unheard

Deep inside my circle

There is my eternity

Тут, у пустелі, де не тече вода, я буду радіти життю

Тут, де дні довгі, а ночі холодні

Я відчуваю голод свого розуму

Кожен день, коли сонце проходить повз, спалюючи кожну неправду

Щовечора я спостерігаю, як місяць перетинає кришталеве небо

Слухаю, що я говорю

II.

Затихана пісня

Я вчинив не так погано

Як я був із людством

Не відчував співчуття, не відчував гніву

Серед усіх тих засліплених розумів

Подивіться, як вони миють руки

Від поганих речей, які вони зробили

Дивіться, як вони просять прощення

Щоб вони були чистими після того, як їх не буде

Разом вони зібрані

Просто отари дурних овець

Чекаємо на лідера

Ніколи не сіяти, як вони жнуть

І свою гру вони називають релігією

Максимальний комфорт у їхньому житті

І якщо кого не з ними

Він напевно відчує ніж

Я не міг знайти відкритого розуму

Не знаю, що відбувалося

Я виспівував свої слова

Так само, як пісня, що замовкла

Ви можете бачити мене як хмару

Між морями нашого життя

Побачте, як я літаю над горами

Об’єднайте схоже

Але кому залишилося пити правду

Кому залишилося з’їсти слова

Коли забули, як колись спраглили

І ця пісня залишилася не почутою

Все, що залишилося, — це моя свідомість

Маяк, закріплений глибоко всередині

І тому я сиджу тут з вами

Прив’язаний до цієї сухої землі, прив’язаний до мого життя

Спостерігайте за мною, як я перетинаю цю пустелю

Такий спраглий і такий чистий

Я втомився від своєї мудрості

Я мушу сказати, що я впевнений

Ви можете бачити мене як хмару

Між морями нашого життя

Побачте, як я літаю над горами

Об’єднайте схоже

Але кому залишилося пити правду

Кому залишилося з’їсти слова

Коли забули, як колись спраглили

І ця пісня залишилася не почутою

Глибоко всередині мого кола

Там моя вічність