Quitter la ville - Rone, Francois Marry

Ce qu’il faudrait

C’est que tu te résignes

À quitter la ville

Suivre cette vie

Tellement jaloux

Tellement sensible

À ton âge encore

Tu t’obstines

À chercher plus loin

Une vie impossible

Où rien ne s’abime

Où même l’ombre brille

Alors

Sous les verrières

L’herbe verte

N’est pas permise

Des jardins d’hiver

Où les délices

S’amenuisent

Derrière de hautes pâles

Dans l’air glacé

Je t’imagine

Brisant des vitres

Volant des vivres

Ce qu’il faudrait

C’est que tu te résignes

À quitter la ville

Parler à des tuiles

Dans tant d’ennuis

Tu t’imagines

Une échappée

Attends un signe

(Merci à Loly pour cettes paroles)

Що б знадобилося

Це те, що ви самі звільняєтеся

Щоб залишити місто

слідувати за цим життям

такий ревнивий

такий чутливий

Ще у твоєму віці

Ви наполягаєте

Щоб шукати далі

Неможливе життя

де нічого не йде не так

де навіть тінь світить

Так

Під вікнами

зелена трава

не дозволяється

зимові сади

де насолоди

скорочуються

За високими блідне

У крижаному повітрі

я уявляю тебе

Розбиті вікна

Крадіжка їжі

Що б знадобилося

Це те, що ви самі звільняєтеся

Щоб залишити місто

Поговоріть з плиткою

У такій біді

ти уявляєш себе

Відрив

чекай знака

(Спасибі Лолі за ці тексти)