Простые вещи - Алексей Романоф

С чего начинается музыка?

С наушников в метро.

Банальные фразы по проводам, в тоннелях глубоко.

С первого раза запоминать.

Потом весь день повторять -

По своему, по разному.

А мне так хочется, хочется простых вещей.

Ведь жизнь одна, жизнь - она склеена из мелочей.

Флешбек - мне три года, я бегу от мамы.

Пятнадцать - бессонница и вечно пьяный.

В 30 - закрытая дверь и нет ключей.

И до завтра, до утра, хочется лета и вина.

Хочется, чтоб ты со мной была до завтра до утра.

Да-да-да-да, до завтра - до утра.

Да-да-да-да, до завтра - до утра.

А жизнь, как часы песочные и вечером один.

Квадратики одиночества арендованных квартир

Сияют и гаснут светом разным.

Чаще белым и жёлтым, и очень редко красным.

А мне так хочется, хочется простых вещей.

Ведь жизнь одна, жизнь - она склеена из мелочей.

Флешбек - мне три года, я бегу от мамы.

Пятнадцать - бессонница и вечно пьяный.

В 30 - закрытая дверь и нет ключей.

И до завтра, до утра, хочется лета и вина.

Хочется, чтоб ты со мной была до завтра до утра.

Да-да-да-да, до завтра до утра.

Да-да-да-да, до завтра до утра.

З чого починається музика?

З навушників у метро.

Банальні фрази по дротах, у тунелях глибоко.

З першого разу запам'ятовувати.

Потім весь день повторювати

По своєму, по-різному.

А мені так хочеться, хочеться найпростіших речей.

Адже життя одне, життя - воно склеєне з дрібниць.

Флешбек – мені три роки, я біжу від мами.

П'ятнадцять – безсоння і вічно п'яний.

У 30 - зачинені двері і немає ключів.

І до завтра, до ранку, хочеться літа та вина.

Хочеться, щоб ти зі мною була завтра до ранку.

Так-так-так-да, до завтра – до ранку.

Так-так-так-да, до завтра – до ранку.

А життя, як годинник пісочний і ввечері один.

Квадратики самотності орендованих квартир

Сяють і гаснуть світлом різним.

Найчастіше білим та жовтим, і дуже рідко червоним.

А мені так хочеться, хочеться найпростіших речей.

Адже життя одне, життя - воно склеєне з дрібниць.

Флешбек – мені три роки, я біжу від мами.

П'ятнадцять – безсоння і вічно п'яний.

У 30 - зачинені двері і немає ключів.

І до завтра, до ранку, хочеться літа та вина.

Хочеться, щоб ти зі мною була завтра до ранку.

Так-так-так-да, завтра до ранку.

Так-так-так-да, завтра до ранку.