Игра - Рома Жуков

Тучи обнимают, в небо поднимают

Всех моих надежд воздушные шары.

И напрасно день за днём опять мечтают,

Чтоб когда-нибудь мы встретится смогли.

И уносят тучи с безмятежной грустью

Всех моих надежд воздушные шары.

Может так и надо, может это лучше —

Только больше ничего не говори.

Такая игра, а я то думал — сны

Спустились с небес Богиней красоты.

Лишь просто слова, но как прекрасна ложь!

Уносит в облака, так, что бросает в дрожь.

Все эти слова — лишь часть пустой игры,

И навсегда разрушили мечты.

Но есть одно «но», глаза не могут лгать.

Хочу увидеть их опять, опять, опять!

Может быть когда-то алый луч заката

Обо мне напомнит отблеском мечты.

И захочешь ты мне снова в инстаграмме,

Как когда-то написать: «Привет, как ты?»

И воспоминания, как будто током

Вновь ударят, но не знаю я, как быть.

Мне уже не нужно, слов уже не нужно —

Просто я не знаю, как тебя забыть.

Такая игра, а я то думал — сны

Спустились с небес Богиней красоты.

Лишь просто слова, но как прекрасна ложь!

Уносит в облака, так, что бросает в дрожь.

Все эти слова — лишь часть пустой игры,

И навсегда разрушили мечты.

Но есть одно «но», глаза не могут лгать.

Хочу увидеть их опять, опять, опять!

Такая игра…

Глаза не могут лгать…

Опять, опять, опять!

Такая игра, а я то думал — сны

Спустились с небес Богиней красоты.

Лишь просто слова, но как прекрасна ложь!

Уносит в облака, так, что бросает в дрожь.

Все эти слова — лишь часть пустой игры,

И навсегда разрушили мечты.

Но есть одно «но», глаза не могут лгать.

Хочу увидеть их опять, опять, опять!

Хмари обіймають, у небо піднімають

Усі мої надії повітряні кулі.

І даремно день за днем ​​знову мріють,

Щоб колись ми зустрінеться змогли.

І несуть хмари з безтурботним сумом

Усі мої надії повітряні кулі.

Може так і треба, може це краще —

Тільки більше нічого не говори.

Така гра, а я то думав — сни

Спустилися з небес Богинею краси.

Лише просто слова, але як прекрасна брехня!

Забирає в хмари, так, що кидає в тремтіння.

Всі ці слова - лише частина порожньої гри,

І назавжди зруйнували мрії.

Але є одне «але», очі не можуть брехати.

Хочу побачити їх знову, знову, знову!

Може бути колись червоний промінь заходу сонця

Про мене нагадає відблиском мрії.

І захочеш ти мені знову в інстаграмі,

Як колись написати: "Привіт, як ти?"

І спогади, ніби струмом

Знову вдарять, але не знаю я, як бути.

Мені вже не потрібно, слів уже не потрібно—

Просто я не знаю, як тебе забути.

Така гра, а я то думав — сни

Спустилися з небес Богинею краси.

Лише просто слова, але як прекрасна брехня!

Забирає в хмари, так, що кидає в тремтіння.

Всі ці слова - лише частина порожньої гри,

І назавжди зруйнували мрії.

Але є одне «але», очі не можуть брехати.

Хочу побачити їх знову, знову, знову!

Така гра…

Очі не можуть брехати.

Знову, знову, знову!

Така гра, а я то думав — сни

Спустилися з небес Богинею краси.

Лише просто слова, але як прекрасна брехня!

Забирає в хмари, так, що кидає в тремтіння.

Всі ці слова - лише частина порожньої гри,

І назавжди зруйнували мрії.

Але є одне «але», очі не можуть брехати.

Хочу побачити їх знову, знову, знову!