Irgendwann - ROGER, Wasi

Niemand kann die Ohnmacht so genau in Szene setzen

Die Macht der Gewohnheit so in Rede setzen

Und dafür alle Hebel in Bewegung setzen

Ermüdung, Erschöpfung — Szenenwechsel

Du weißt, die Wahrheit ist düster, doch sie war mir das Liebste

Ich kam, sah und siegte

Doch ich ließ die Kirche im Dorf, das Dorf im Tal und das Tal in der Wüste

Das mit der Freiheit ist die längste Show

Bin im Felde überlegen, kämpfe grenzenlos

Meine Welt war voller Tränen.

Bin die Angst gewohnt

Meine Zellen voller Leben.

Ich weiß es kann sich lohnen

Du weißt, was wir lernen, um zu wissen was wir tun

Ich belebe das Moderne mitten im Getue

Entfremdet von der bloßen Verschwendung von Ressourcen

Verblendung für die Kleinen, Verblendung für die Großen

Dieses Varieté versetzt dich in Staunen, ist in übernatürliches Licht getaucht

Der bildhaften Qualität verpflichtet.

Schau!

Blinklichter Blau, viel tristes Grau

Ironie des Schicksals, dass alle davon zehren

Nur der Widerspruch in sich macht da wirklich noch was her

Wer zieht die Echtheit in Betracht?

Denn die Realness, sie ist aus Mittelmäßigkeit gemacht

Oder mach ich mich zum Opfer meiner Einbildungskraft?

Oder mach ich mich zum Rapstar, der die Feindbilder schafft?

Ich höre das selbe Lied im Loop, seit ich aufgestanden bin

Doch es kommt mir vor, als wenn’s jedes mal anders klingt

Und irgendwann bin ich weg, aber nur keinen Stress

Ich hinterlasse mehr als schmutzige Tags

Irgendwann bin ich weg, doch ich hoffe eben echt

Ich hinterlasse der Welt mehr als 'ne verbitterte Ex

Und irgendwann bin ich weg, aber nur keinen Stress

Ich hinterlasse der Welt mehr, als ein paar Bilder im Netz

Hinterlasse der Welt mehr, als stupides Geschwätz

Hinterlasse mehr fühlbare Raps

Schwarze Kappe auf meinem Kopf, rotes Blut in meinen Adern

Über mir der blaue Himmel und vor mir die grauen Straßen

Meine Eltern sagten immer: «Es wird alles wieder gut!»

Doch erzähl das mal dem knienden Penner da mit dem Hut

Die Kleine vor mir hat 'nen Hüftschwung wie beim Hula Hoop

Nimmt 'nen Zug von ihrer Kippe und alle Männer schauen ihr zu

Selbst das Klacken von ihren Schuhen hat 'nen ganz besonderen Groove

Ein Bub rennt auf die Straße.

Der Fahrer bremst und flucht

Ich höre das selbe Lied im Loop seit ich aufgestanden bin

Doch es kommt mir vor, als ob’s jedes mal 'n bisschen anders klingt

Ich verliere mich in dem Labyrinth aus Straßen und Samples

Leute rasen durch die City wie der Hase bei Alice

Alles ist hektisch.

Ich trink 'ne Latte für 3.60, —

Discount Bäcker, Mäccies und wieder 'n Laden mit Handys

Und ich frage mich ehrlich, was denn davor in diesen Shops war

Und warum brüllt der Typ hier ständig rum wie ein Bekloppter?

Ist er verrückt oder braucht der Rest 'nen Doktor?

Die Leute sehen durch ihn durch.

Er nimmt 'nen Schluck von seinem Vodka

Hoch oben kreist ein Helikopter über der Stadt

Der Typ kreischt irgendwas wie: «Gott wäre übergeschnappt»

Zwei Cops nehmen sich seiner an und führen ihn ab

Auf einmal ist er nicht mehr unsichtbar.

Irgendwer klatscht

Die Menge gafft dem Wagen hinterher und dann ist er weg

Alles was von ihm bleibt ist die leere Flasche am Eck

Und irgendwann bin ich weg, rennen hat keinen Zweck

Doch ich hoffe, von mir bleibt mehr als 'ne Flasche am Eck

Und irgendwann bist du dann weg, verstecken hat keinen Zweck

Doch ich hoffe, von dir bleibt mehr als 'ne Flasche am Eck

Und irgendwann sind wir dann alle weg, es hat keinen Zweck

Doch ich hoffe, wir hinterlassen mehr als Flaschen am Eck

Hinterlassen mehr als Flaschen am Eck

-RapGeniusDeutschland

Ніхто не може так точно інсценувати непритомність

Тому кидайте виклик силі звички

І приведіть для цього всі важелі в рух

Втома, виснаження — зміна обстановки

Ти знаєш, що правда темна, але вона була моєю найдорожчою

Прийшов, побачив і переміг

Але я залишив церкву в селі, село в долині і долину в пустелі

Свобода – це найдовше шоу

Я кращий у полі, борюся без обмежень

Мій світ був повний сліз.

Я звик боятися

Мої клітини сповнені життя.

Я знаю, що воно того варте

Ви знаєте, чому ми вчимося, щоб знати, що ми робимо

Я відроджую сучасне серед суєти

Відчужені від марнотратства ресурсів

Закоханість до маленьких, закоханість до великих

Це вар'яте вразить вас, залитих надприродним світлом

Прагнення до якості зображення.

Показати!

Миготливі вогники синього кольору, багато нудного сірого

Іронія долі, що нею всі живляться

Тільки суперечність сама по собі робить це дійсно гарним

Хто вважає справжність?

Тому що реальність створена з посередності

Або я жертва своєї уяви?

Або я перетворююся на зірку репу, яка створює образи ворога?

З тих пір, як прокинувся, я чую ту саму пісню

Але мені здається, що це звучить щоразу по-різному

І зрештою я піду, але не напружуйся

Я залишаю по собі більше ніж брудні мітки

У якийсь момент мене не буде, але я дуже на це сподіваюся

Я покидаю світ більше, ніж гіркий колишній

І зрештою я піду, але не напружуйся

Я залишаю світ більше, ніж кілька фотографій в Інтернеті

Залиште світ більше, ніж дурні розмови

Залиште більше тактильних реп

Чорна шапка на голові, червона кров у жилах

Наді мною блакитне небо і переді мною сірі вулиці

Мої батьки завжди говорили: «Все буде добре!»

Але скажіть це тому, хто стоїть на колінах, з капелюхом

Маленька переді мною качає стегнами, як хулахуп

Бере тягне за її педик, і всі чоловіки спостерігають за нею

Навіть клацання їхнього взуття має особливий паз

На вулицю вибігає хлопчик.

Водій гальмує і лається

З тих пір, як прокинувся, я чую ту саму пісню

Але мені здається, що це звучить щоразу трохи по-різному

Я гублюся в лабіринті вулиць і зразків

Люди мчать містом, як кролик Аліси

Усе метушливо.

Я п'ю латте по 3.60, —

Пекарні зі знижками, Maccies та ще один магазин із мобільними телефонами

І мені, чесно кажучи, цікаво, що було в цих магазинах до цього

І чому цей хлопець весь час кричить як божевільний?

Він божевільний чи решті потрібен лікар?

Люди бачать його крізь.

Він робить ковток своєї горілки

Високо над містом кружляє гелікоптер

Хлопець кричить щось на кшталт: «Бог би зірвався»

Два поліцейські доглядають за ним і забирають його

Раптом він уже не невидимий.

Хтось плескає

Натовп дивиться на машину, а потім її немає

Від нього залишилася лише порожня пляшка на розі

І колись мене не буде, немає сенсу бігти

Але я сподіваюся, що мене буде більше, ніж пляшка на розі

І в якийсь момент тебе не буде, немає сенсу ховатися

Але я сподіваюся, що більше з вас залишиться, ніж пляшка на розі

І врешті-решт ми всі підемо, марно

Але я сподіваюся, що ми залишимо більше, ніж пляшки на розі

Залишивши на розі більше ніж пляшки

-RapGeniusНімеччина