Fair Nottamun Town - Roger McGuinn, Jean Ritchie

In Fair Nottamun Town, not a soul would look up

Not a soul would look up, not a soul would look down

Not a soul would look up, not a soul would look down

To show me the way to fair Nottamun town

I rode a grey horse, a mule roany mare

Grey mane and grey tail, a green stripe down her back

Grey mane and grey tail, a green stripe down her back

There wa’nt a hair on her be-what was coal black

She stood so still, she threw me to the dirt

She tore my hide and she bruised my shirt

From saddle to stirrup I mounted again

And on my ten toes I rode over the plain

Met the King and the Queen and a company more

A-riding behind and a-marching before

Came a stark naked drummer a-beating a drum

With his heels in his bosom come a marching along

They laughed and they smiled, not a soul did look gay

They talked for a while, not a word did they say

I bought me a quart to drive gladness away

And to stifle the dust, for it rained the whole day

Sat down on a hard, hot cold frozen stone

Ten thousand stood round me and yet I’s alone

Took my hat in my hand for to keep my head warm

Ten thousand got drownded that never was born

(Repeat first verse)

У Чарковому місті Ноттамун жодна душа не гляне вгору

Жодна душа не дивиться вгору, жодна душа не дивиться вниз

Жодна душа не дивиться вгору, жодна душа не дивиться вниз

Щоб показати дорогу до ярмаркового міста Ноттамуна

Я сів сірого коня, мула, гострої кобили

Сіра грива і сірий хвіст, зелена смуга на спині

Сіра грива і сірий хвіст, зелена смуга на спині

На ній не було волосини – чорне вугілля

Вона стояла так нерухомо, що кинула мене в землю

Вона порвала мою шкуру і пошкодила мою сорочку

Від сідла до стремена я знову сів

І на десяти пальцях я проїхав по рівнині

Познайомився з королем, королевою та ще компанією

А-їдуть позаду і марширують перед

Прийшов голий барабанщик, який б’є в барабан

З його підборами за пазуху йде марш

Вони сміялися і посміхалися, жодна душа не виглядала веселою

Вони розмовляли деякий час, але не сказали жодного слова

Я купив собі кварту, щоб прогнати радість

І щоб задушити пил, бо цілий день йшов дощ

Сів на твердий, гарячий холодний заморожений камінь

Десять тисяч стояли навколо мене, але я один

Взяв капелюх у руку, щоб зігріти голову

Десять тисяч потонули, що ніколи не народилися

(Повторити перший вірш)