Genese Future - Rockets

Apres que la folie des hommes

Eut libere des forces pour lesquelles

Ils n’avaient pas la connaissance

Et que la grande lueur mauvaise

Eut brule en un jour toute la surface de la terre

Et que toute forme de vie eut disparu

Et qu’il ne resta plus qu’un ocean de feu

Des magmas oublies surgirent des profondeurs du globe

Et se refroidirent en mer de vie

Lacs de saphirs et montagnes de poudre

Alors seulement les fils de la connaissance

Virent que les derniers lambeaux de la malediction humaine

S’etaient enfin disperses aux confins de l’univers

Et deciderent que cette planete du systeme d’Oran

Etait enfin bonne pour recevoir la vie

Le premier jour, le vivants a jamais fils de la connaissance

Descendirent sur la terre pour faire place nette

Et chasser le petits genies solitaires et malefiques

Qui s’installent souvent sur les planetes abandonees

Ils virent que l’eau de la vie manquait

Et se mirent a dormir la jusqu’au soir

Le deuxieme jour, ils peuplerent mers et oceans de vie

Quatre grandes medeuses intelligentes

Furent chargees de regner sur le monde marin

Orion… Occident…Septentrion…Meridion

Le trosieme jour, le vivants a jamais fils de la connaissance

Peulperent les surfaces emergees

De vegetaux pensants et autogeres

Le cinquieme jour les fils de la connaissance

Peuplerent montagnes et vallees, plateaux et plaines

D’animaux sapient et benefiques

Qui se reproduisaient en phartenogenese

Ces animaux etaient autogerers

Le sixieme jour le fils de la connaissance

Virent que la terre etait bonne

Et que l’experience valait la peine d’etre a nouveau tentee

Ils creerent des etres a leur image

Des humanoides a la peau d’acier

Charges a jamais d’equilibrer le blanc et le noir

Le plus et le moins

Des humanoides a la peau d’acier

Gardiens toujours du secret

Le septieme jour le fils de la connaissance

Se rejouirent car la terre etait bonne

Dans le galaxies les plus reculees

Resonerent les echoes d’interminables festin

Qui saluaient la nouvelle terre

Le souvenir de la nature meme, etait deja bien loin

Після божевілля людей

Мав звільнені сили, для яких

У них не було знань

І велике зле світло

За один день спалили всю поверхню землі

І все життя пропало

І залишився тільки океан вогню

Забуті магми піднімалися з глибин земної кулі

І охолов у морі життя

Сапфірові озера і Порохові гори

Так тільки сини знання

Бачив лише останні уламки людського прокляття

Нарешті розійшлися на край Всесвіту

І вирішили, що це планета системи Оран

Нарешті було добре отримати життя

У перший день у живих є син знання

Спустився на землю, щоб розчистити шлях

І полювати на самотніх злих маленьких джинів

Які часто селяться на покинутих планетах

Вони побачили, що не вистачає води життя

І став там спати до вечора

На другий день вони наповнили життям моря й океани

Чотири великі розумні медузи

Було доручено керувати морським світом

Оріон… Захід… Північ… Меридіон

На третій день у живих є син знання

Заповнені поверхні, що відкриваються

Мислячі та самокеровані рослини

На п'ятий день сини знання

Заселені гори і долини, плато і рівнини

Мудрі та корисні тварини

Який розмножився у фартеногенезі

Ці тварини були самокеровані

На шостий день син знання

Бачив, що земля хороша

І цей досвід вартий того, щоб спробувати ще раз

Вони створили істот за своїм образом

Гуманоїди зі сталевою шкірою

Заряджений назавжди, щоб збалансувати біле та чорне

Плюс і мінус

Гуманоїди зі сталевою шкірою

Завжди охоронці таємниці

На сьомий день син знання

Радів, що земля добра

У найвіддаленіші галактики

Лунають відлуння нескінченних бенкетів

Хто вітав нову землю

Пам'ять самої природи була вже далеко